ІМУНОЛОГІЯ ТА АЛЕРГОЛОГІЯ, №4, 2007
І. Я. Господарський, М. Т. Ковальчук, Х. О. Господарська
Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачовського
Гострі респіраторні вірусні захворювання (ГРВЗ) продовжують залишатися найбільш масовими інфекціями [1]. Залежно від наявності епідемій, у різних регіонах планети ГРВЗ уражаються від 30 до 90 % населення протягом року. Найтяжчим перебігом і найвищою частотою несприятливих наслідків серед цієї групи хвороб характеризується грип, який продовжує залишатися серйозною проблемою для практичної охорони здоров'я. Проблема лікування цієї інфекції в останні десятиліття ускладнюється ще й широким розповсюдженням набутих імунодефіцитів, на тлі яких перебіг грипу суттєво потяжчується [2].
Слизові оболонки верхніх дихальних шляхів виявляються найбільш навантажуваним і вразливим бар'єром. За даними О.Ф. мельникова [3], вони кон- тактують з 79 % усього антигенного матеріалу, що поступає в організм як через ніс, так і через порожнину рота. З 300-400 м2 слизових в організмі людини від 30 до 40 % припадає на дихальні шляхи. Наростаюче забруднення довкілля і постійне посилення агресивності полютантів обумовлюють щорічне збільшення захворюваності на гострі запальні процеси органів дихання. У тих випадках, коли частота ГРВЗ перевищує 5-6 разів на рік, говорять про наявність стійких розладів імунної відповіді -- імунодефіцитів з переважним ураженням місцевого і/або системного імунітету. При цьому частий розвиток ускладнень і необхідність повторного використання антибіотиків зумовлює у таких хворих формування кандидозів і дисбіозів, ще більше порушує синтез факторів місцевого імунітету. У переважній більшості випадків при лікуванні грипу, навіть у пацієнтів з супутніми іму- нодефіцитними станами, недостатньо широко вико- ристовуються препарати з противірусним впливом, а терапія здебільшого обмежується симптоматичними засобами, або методами «народної медицини». Такий підхід не дає змоги суттєво вплинути на перебіг хвороби, пришвидшити видужання, зменшити частоту ускладнень і несприятливих наслідків [4].
Перелік противірусних засобів щорічно поповнюється новими назвами. Але незважаючи на серйозні успіхи фармацевтичної індустріїу розробці етіотропних, у тому числі противірусних засобів, в останні роки не створено принципово нових медикаментів з більш потужною віруцидною дією щодо збудників грипу. Тому похідні амантадину, у першу чергу – римантадин, залишаються найефективнішими протигрипозними засобами серед допущених до клінічного використання. Римантадин проявляє високий терапевтичний ефект при інфекціях, спричинених вірусами типів А і В, пригнічуючи реплікацію вірусів на ранніх стадіях циклу і порушуючи формування вірусної оболонки [1].
Саме тому метою нашого дослідження стало вивчення можливості використання препарату ремавір (римантадину гідрохлориду виробництва «Олайнфарм», Латвія) у комплексному лікуванні хворих на грип на тлі супутнього імунодефіциту, з'ясувавши його ефективність і безпечність.
Матеріали і методи
Усього було обстежено 41 хворого на грип типу А. Під наглядом були лише пацієнти з перебігом хвороби середньої тяжкості. Вік обстежуваних був від 18 до 48 років. 18 пацієнтів (1-а група) отримували загальноприйняту терапію (вітамін С, аскофен, засоби для полоскання горла, за потребою – протикашльові та жарознижувальні засоби тощо). Ще 23 пацієнти (2-а група) під час загострення отримували додатково римантадину гідрохлорид (ремавір виробництва «Олайнфарм», Латвія) по 100 мг тричі на добу протягом першого дня, двічі – протягом наступних двох днів і 1 раз на добу на 4-й і 5-й дні. Усі хворі були обстежені лабораторно (загальний аналіз крові, імунограма з визначенням популяцій і субпопуляцій лімфоцитів за допомогою моноклонових антитіл виробництва Росії), вірусологічно (імунофлюоресцентним методом), за показаннями рентгенологічно (приносові пазухи і органи грудної клітки). Частота і характер скарг у пацієнтів обох груп до лікування суттєво не відрізнялися. Через 3 місяці після початку лікування пацієнти були повторно оглянуті і обстежені. метою дослідження було вивчити ефективність і безпечність препарату ремавір у комплексному лікуванні хворих на грип на тлі супутнього імунодефіцту. Більшість хворих була спрямована на консультацію до клінічного імунолога з діагнозом «імуноде- фіцит неуточнений – D84.9»за мКх-10 у зв'язку з частими (6-10 разів протягом останнього року) запальними захворюваннями верхніх дихальних шляхів. При імунологічному обстеженні в усіх пацієнтів був верифікований діагноз набутого імунодефіциту з переважним або селективним ураження клітинної ланки імунітету.
Результати і обговорення
У хворих, які отримували загальноприйняту терапію, підвищення температури тіла тривало в середньому протягом 6,5 днів, тоді яку випадку застосування ремавіру гарячка у більшості пацієнтів зникала на 2-3-й день лікування (табл. 1). Ката- ральні явища у групі, лікованій етіотропним засобом ремавіром, минали майже удвічі швидше, ніж у групі порівняння, прояви інтоксикації у 1,5 рази. Також у 1,5 рази скоротилася тривалість хвороби і вірусної астенії.
Таблиця 1
Тривалість клінічних ознак при різному лікуванні, (М±т)
|
Клінічна ознака |
Тривалість клінічної ознаки дні |
|
|
1-а група (n=18) |
2-а група (n=23) |
|
|
Гарячка |
6,5±0,8 |
2,9±0,4* |
|
Кашель |
7,1 ±0,9 |
5,2±0,8 |
|
Нежить |
8,2±1,1 |
4,5±0,4* |
|
інтоксикація |
6,3±0,7 |
3,3±0,4* |
|
Тривалість хвороби |
14,1±1,5 |
8,5±0,8* |
|
Вірусна астенія |
17,2±2,2 |
11,1 ±0* |
Примітка – достовірна різниця з показником у 1-й групі (р < 0,05).
Давно встановлено, що вірус грипу має виражений імуносупресивний вплив, пригнічуючи роботу клітинної ланки імунітету і продукцію інтерферону в організмі. При порівнянні імунологічної картини у групах з різними схемами лікування спостерігається суттєва різниця на користь пацієнтів, лікованих засобом етіотропної терапії ремавіром (табл. 2).
Таблиця 2
Показники лімфоцитарної ланки імунної відповіді при різних схемах лікування, (М±m),
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
Примітки:
1. *– достовірна різниця з показником до лікування (р<0,05);
2. + – достовірна різниця з показником у 1-й групі (р < 0,05).
У пацієнтів, які отримували загальноприйняту терапію (без ремавіру), протягом 1-го тижня лікування не спостерігалося позитивної динаміки показників клітинної ланки імунітету. Помірне наростання вмісту CDЗ-лімфоцитів відбувалося переважно за рахунок CD8-субпопуляції, що зумовило подальше зниження CD4/CD8-коефіцієнта (з 0,79 до 0,70). Не було зареєстровано достовірного збільшення числа CD16-клітин -- натуральних кіллерів. Такі зміни в цілому, за даними інших дослідників, сприяють тривалішій антигенемії, частішому затяжному перебігу хвороби [4]. Більш тривала персистенція вірусу грипу в організмі, у свою чергу, веде до подальшого пригнічення імунітету хворого і формування ускладнень – формується «хибне коло».
У групі пацієнтів, які отримували етіотропний противірусний засіб ремавір, очевидно, за рахунок усунення імуносупресивного впливу вірусу грипу, вже на кінець першого тижня виявлено наростання вмісту CDЗ-лімфоцитів (р < 0,05) переважно за рахунок CD4-субпопуляції (Т-хелпери), що сприяло наростанню CD4/CD8-коефіцієнта до 1,44. Водночас вірогідно збільшився вміст натуральних кіллерів з 4,7+ 0,3 до 10,1 + 0,6 % (р < 0,05).
При традиційному лікуванні хворих на грип за умови супутнього імунодефіциту ускладнення сформувалися у 16 пацієнтів (88,9%), причому у 3 більше 1 ускладнення (табл. 3). Серед останніх домінували ураження органів дихання і ЛОР-органів.
Таблиця 3
Частота розвитку ускладнень при різному лікуванні
|
Частота розвитку ускладнень, число ускладнення |
пацієнтів/відсоток |
||
|
|
1-а група (n=18) |
2-а група (n=23) |
|
|
Бронхіт |
8/44,4 |
3/13,0* |
|
|
Пневмонія |
5/27,8 |
0/0* |
|
|
Гайморит |
4/22,2 |
0/0* |
|
|
Отит |
2/11,1 |
0/0* |
|
Примітка. * – достовірна різниця з показником у 1-й групі (р < 0,05).
У випадку застосування ремавіру, незважаючи на наявність супутнього імунодефіциту, ускладнен- ня виявлені лише у 3 пацієнтів – гострий бронхіт. Пневмонії, синуїтів і отиту не було у жодного хворого з цієї групи. У жодного з 23 пацієнтів, які приймали ремавір, не відзначено алергічних реакцій чи інших побічних ефектів.
Висновки
- Використання противірусного препарату ремавір у хворих на грип з супутнім імунодефіцитом дозволило суттєво скоротити тривалість і вираженість як окремих симптомів, так і хвороби в цілому.
- Застосування ремавіру попереджувало поглиблення імунодефіциту у хворих на грип.
- Призначення в якості засобу етіотропної терапії препарату ремавір у хворих на грип дозволяє суттєво скоротити частоту ускладнень.
ЛИТЕРАТУРА
- Никитин Е., Кульчицкая О., Федоренко Т., Карпинчик В. Противовирусная терапия в клинике инфекционных заболеваний // Ліки України. – 2000. – № 11. – С. 40-41.
- Дранник Г.Н. Клиническая иммунология и аллергология. – К.: Здоров'я. – 1999. – 521 с.
- Мельников О.Ф., Заболотный Д.И. Диагностика имму-нодефицитов при патологии слизистой оболочки на осно- ве определения иммуноглобулинов в секретах. – К. -2003.-28 с.
- Москалюк В.Д. Використання лаферону в терапії ГРВі // інф. хвороби. – 2006. -№1.-10-12.
