КОРРЕКЦИЯ ЭНДОТЕЛИАЛЬНОЙ ДИСФУНКЦИИ В ТЕРАПЕВТИЧЕСКОЙ СТРАТЕГИИ СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТОЙ ПАТОЛОГИИ
О. М. Коваленко, В. В. Родионова

13 июня 2016 г. olfa

ЖУРНАЛ КАРДИОЛОГИЯ: ОТ НАУКИ К ПРАКТИКЕ. 2016. № 2 (21)

 

 

Коваленко О. М., асист.

Родіонова В. В., д-р мед. наук, проф.

Кафедра внутрішньої медицини № 2 та профпатології, ДЗ «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров'я України», м. Дніпропетровськ, Україна

Резюме. Хронічна серцево-судинна патологія залишається провідною причиною смерті від хвороб, в основі яких є атеросклеротичне ураження судин. Ендотеліальна дисфункція є тригерною ланкою роз­витку атеросклерозу.

З урахуванням NO-подібного впливу на судинний ендотелій цитопротекторного препарату Капікор ви­вчали його ефективність у комплексному лікуванні хронічної ішемічної хвороби серця (ІХС) і гіпертоніч­ної хвороби та порівнювали терапевтичний ефект препаратів Капікор і Мілдронат.

У дослідження було включено 114 пацієнтів з ІХС, стабільною стенокардією напруги ІІ-ІІІ функціональ­ного класу (основна група - 57 хворих, контрольна - 57). У 40 осіб (70,2 %) основної групи та в 38 хво­рих (66,7 %) контрольної групи ІХС була сполучена з гіпертонічною хворобою 2 і 3 стадій. На тлі базової терапії пацієнти основної групи отримували Капікор внутрішньовенно 10 мл один раз на добу, пацієн­ти контрольної групи - Мілдронат внутрішньовенно 10 мл один раз на добу. Тривалість лікування була 14 днів. До початку та після закінчення лікування проводили велоергометрію (ВЕМ) з визначенням по­тужності порогового навантаження (Вт), тривалості виконуваного навантаження (хвилини), загальне клінічне обстеження. Контроль лікування оцінювали також за допомогою щоденника хворого. Напри­кінці лікування в обох групах, особливо в основній, зазначали достовірний позитивний ефект за рахунок суттєвого зниження добової кількості нападів стенокардії, потреби у прийомі нітрогліцерину, покращен­ня велоергометричних показників.

Таким чином, застосування препаратів Капікор і Мілдронат у складі комбінованої терапії хронічної ІХС і гіпертонічної хвороби підвищує її ефективність. Швидкість дії та терапевтичний ефект у Капікору вищі, ніж у Мілдронату. Препарат Капікор за 14-денного внутрішньовенного призначення добре сприйма­ють пацієнти, він не викликає суттєвих побічних ефектів.

Ключові слова: ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба, дисфункція ендотелію, цитопротектор­на терапія, NO-залежна вазодилатація, лікування, Капікор.

ВСТУП

Хронічна серцево-судинна патологія залишається провідною причиною смерті від хвороб, серед яких переважає атеросклеротичне ураження судин: у 2012 р. ішемічна хвороба серця (ІХС) стала причиною смерті в 7,4 млн лю­дей (13,2 %), інсульт - у 6,7 млн (11,9 %) [1]. В Україні за останні 30 років роз­повсюдження хвороб системи кровообігу зросло в 3,5 рази, смертність від них - на 46 %.

Середній вік виникнення серцево-судинних хвороб зменшився завдяки поширенню впливу низки факторів ризику. На тлі зростання тривалості життя в країнах із високим і середнім рівнем доходів, у тому числі у зв'язку з упро­вадженням ефективних інтервенційних і консервативних методів лікування гострих серцево-судинних захворювань, має місце збільшення розповсюд- женості хронічних судинних кардіоваскулярних уражень [1]. Хронічна ішемія призводить до прогресування зменшення функціонального коронарного ре­зерву, глибоких морфологічних змін органа, що клінічно проявляється зни­женням толерантності до фізичного навантаження [2]. Розвиток подальших ускладнень сприяє як погіршенню якості життя, так і накопиченню економічного та соціального навантаження, пов'язаного з медичним забезпеченням і реабілітацією пацієнтів. Тому вдосконалення підходів до комплексної терапії серцево-судинних захворювань є досить актуальним.

Протягом останніх років зростає зацікавленість до застосування препара­тів із безпосереднім впливом на клітинний метаболізм, функціонування су­динного ендотелію, тобто таких, які сприяють оптимізації енергетичного об­міну клітин в умовах тканинної ішемії, їх стійкості до впливу продуктів пере- кисного окиснення ліпідів (ПОЛ). Пошкодження ендотелію спричиняють такі добре відомі чинники, як артеріальна гіпертензія, паління, дисліпідемія, цук­ровий діабет та інсулінорезистентність, а також запальні процеси різної етіо­логії. Саме ендотеліальна дисфункція, що виникає за системного ураження ендотелію, згідно з серцевосудинним континуумом є безумовною тригерною ланкою подальшого розвитку атеросклерозу [6, 7].

До національних і європейських стандартів терапії серцево-судинної пато­логії включено препарати, що мають високу доказову базу ефективності та впливають на нейрогуморальні ланки патогенезу (блокатори симпато-адре-налової системи та інгібітори активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи), антитромбоцитарні, гіполіпідемічні препарати та нітрати [3]. Проте вплив на стан судинного ендотелію та кардіоцитопротективний ефект у біль­шості з цих препаратів є опосередкованим.

Як відомо, головним субстратом енергозабезпечення міокарда є вільні жирні кислоти, на метаболізм яких у спокої витрачається 60 % кисню, що по­глинається міокардом; за фізичного навантаження метаболізм вільних жир­них кислот підвищується. У цитоплазмі жирні кислоти під час взаємодії з ко- ензимом А (КоА) перетворюються в ацетил-КоА, що завдяки «транспортній» молекулі карнітину надходить до мітохондрій як високоенергомісткий суб­страт аеробного окислення в циклі Кребса. В умовах гіпоксії та ішемії суб­стратом для утворення ацетил-КоА стає переважно глюкоза, яка надходить до клітини з плазми або утворюється шляхом анаеробного гліколізу. Метабо­лізм глюкози в кінцевому результаті є значно біднішим на синтез аденозин- трифосфату (АТФ), ніж метаболізм вільних жирних кислот (1 молекула глюко­зи - 38 молекул АТФ, 1 молекула, наприклад, стеаринової кислоти - 138 мо­лекул АТФ), але й менше залежним від забезпечення киснем. Виключені з ефективного «метаболічного ланцюга» вільні жирні кислоти накопичуються в цитоплазмі та в криптах мітохондрій і стають джерелом утворення агресивних сполук, що пошкоджують як клітинні, так і субклітинні мембрани [4].

Хронічна ішемія при­зводить до прогресу­вання зменшення функціонального

коронарного резерву, глибоких морфо­логічних змін органа, що клінічно прояв­ляється зниженням толерантності до фізич­ного навантаження.

Вплив на метаболізм ендотеліоцитів і міоцитів, резистентність до вільно- радикального пошкодження їх мембран, оптимізацію енергетичного потенціа­лу цих клітин в умовах ішемії здійснюють так звані цитопротекторні препарати (триметазидін, тіотриазолін, армадін). До цієї групи препаратів належить мель- доній (з 1984 р. використовують у медичній практиці під назвою Мілдронат).

Механізм дії мельдонію ґрунтується на блокаді карнітин-залежного транс­порту вільних довголанцюгових жирних кислот через мітохондріальні мемб­рани. Мельдоній (3-(2,2,2-триметилгідразиній)), синтетичний аналог Y-бутиро-бетаїну, шляхом зворотного зв'язку інгібує Y-бутиробетаїнгідроксилазу, яка пе­ретворює у-бутиробетаїн у карнітин. Поступове (приблизно протягом 10 днів) зменшення концентрації карнітину (під впливом мельдонію) приводить до зменшення внутрішньоклітинної концентрації вільних жирних кислот. Тобто підвищується стійкість клітинних і субклітинних структур до функціонування в умовах оксидативного стресу.

Мельдоній можна розглядати як препарат, що позитивно впливає на функ­цію судинного ендотелію, бо ефір у-бутиробетаїну має структуру, подібну до ацетилхоліну, і здатний активувати відповідні рецептори; під його впливом від­бувається виділення ендотеліоцитами монооксиду азоту, що викликає И0-за- лежну вазодилатацію [4].

Таким чином, комплексні цитопротективні та ИО-залежні ефекти мельдонію стали підґрунтям для подальших досліджень і розробки нового лікарського за­собу Капікор, до складу якого входить мельдоній (3-(2,2,2-триметилгідразиній)) і у-бутиробетаїну дигідрат. Прискорення часу початку дії препарату до майже негайного за рахунок ацетилхоліноподібного впливу на И0-залежну вазодила­тацію та більш швидке зниження внутрішньоклітинної концентрації карнітину в умовах ішемії зумовлено саме комбінацією вищеназваних компонентів [5].

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ

Метою роботи було вивчення ефективності та безпечності лікарського за­собу Капікор у комплексному лікуванні хронічної ІХС і гіпертонічної хвороби та порівняння терапевтичного ефекту препаратів Капікор і Мілдронат.

КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Клінічне дослідження було проведено на базі відділення профпатології КЗ «Дніпропетровська міська багатопрофільна клінічна лікарня № 4» Дніпро­петровської обласної ради. У дослідження було включено 114 пацієнтів із ІХС і клінічними проявами стабільної стенокардії напруги ІІ-ІІІ функціонального кла­су (ФК), з них у основну групу було включено 57 хворих, у контрольну - теж 57. В основній групі було 42 чоловіки та 15 жінок віком від 44 до 67 років (серед­ній вік - 54,3 ± 1,3 роки). Стабільну стенокардію напруги ІІ ФК було діагносто­вано в 45 осіб, ІІІ ФК - у 12 хворих. У контрольну групу було включено 39 чо­ловіків і 18 жінок віком від 40 до 66 років (середній вік - 53,9 ± 1,4 роки). Стабільну стенокардію напруги ІІ ФК було діагностовано у 42 осіб, ІІІ ФК - у 15 хворих. Тривалість захворювання в основній групі становила в середньому 6,9 ± 0,7 років, у контрольній - 7,1 ± 0,5 років.

У 40 хворих (70,2 %) основної групи та в 38 хворих (66,7 %) контрольної групи ІХС була сполучена з гіпертонічною хворобою. Гострий інфаркт міокарда в анамнезі був у 16 хворих (28,1 %) основної та в 21 хворого (36,8 %) конт­рольної групи. Екстрасистолічну аритмію було зафіксовано в 8 хворих основ­ної групи та в 10 осіб контрольної групи. Клінічну характеристику основної та контрольної груп хворих подано в таблиці 1.

Критерії включення в дослідження:

- наявність у пацієнтів будь-якої статі підтвердженого діагнозу ІХС, стабіль­ної стенокардії напруги ІІ і ІІІ ФК (діагноз встановлено відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я (МОЗ) України від 03.07.2006 р. № 436 «Про погодження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю “Кар­діологія”» та Рекомендацій Європейського товариства кардіологів із діагнос­тики та лікування стабільної стенокардії 2006 р.);

- прийом протягом не менше трьох останніх місяців стандартної базової терапії, що передбачає: р-адреноблокатори, антиагреганти, статини, інгібіто­ри ангіотензинперетворювального ферменту, нітрати (Наказ МОЗ України від 03.07.2006 р. № 436 «Про затвердження протоколів надання медичної до­помоги за спеціальністю “Кардіологія”»);

- отримання інформованої згоди пацієнта на участь у дослідженні.

Критерії виключення:

- підвищена чутливість до досліджуваного препарату та його компонентів;

- нестабільна стенокардія;

- гіперкаліємія;

- атріовентрикулярна блокада;

- наявність протипоказань для виконання велоергометрі)' (ВЕМ);

- наявність супутньої хронічної патології в стадії декомпенсації та будь-яких гострих захворювань;

- прийом потягом попередніх 14 днів і на час дослідження препаратів, що містять солі аргініну, калію, магнію, триметазидін, тіотриазолін.

Таблиця 1

Клінічна характеристика обстежених хворих

Група	п	Вік, роки	Стать		Тривалість захворю­вання, роки
			Чоловіча, п (%)	Жіноча, п (%)
Основна	57	54,3 ± 1,3	42 (73,7 %)	15 (26,3 %)	6,9 ± 0,71
Контрольна	57	53,9 ± 1,4	39 (68,4 %)	18 (31,6 %)	7,1 ± 0,56
Група	Стенокардія на­пруги ІІ ФК, її (%)	Стенокардія на­пруги ІІІ ФК, п (%)	ПІКС, п (%)		ГХ, п (%)
Основна	45 (78,9 %)	12 (21,1 %)	16 (28,1 %)		40 (70,2 %)
Контрольна	42 (73,7 %)	15 (26,3 %)	21 (36,8 %)		38 (66,7 %)

Примітка. ПІКС - післяінфарктний кардіосклероз; ГХ - гіпертонічна хвороба.

Методи обстеження: загальне клінічне обстеження, включно з вимірюван­ням офісного артеріального тиску (АТ) (визначали як середнє з трьох вимірю­вань), частоти серцевих скорочень (ЧСС); загальний аналіз крові; загальний аналіз сечі; біохімічний аналіз крові (визначення рівня аланінамінотрансфе- рази, аспартатамінотрансферази, креатиніну, загального білірубіну, глюкози, загального білка, електролітів Nа⁺, К+, загального холестерину, тригліцеридів). Усім пацієнтам до початку дослідження та після закінчення лікування прово­дили електрокардіографію у спокої в 12 відведеннях із подальшою оцінкою серцевого ритму, зміщення сегмента ST (мм), амплітуди зубця Т, ВЕМ із ви­значенням потужності порогового навантаження (Вт), тривалості виконува­ного навантаження (хвилини). Критеріями позитивної проби ВЕМ вважали напад стенокардії і/або появу депресії сегмента ST на 1 гМ тривалістю не менше 0,08 секунд. Час до початку депресії сегмента ST було визначено як найперший час появи в будь-якому відведенні, крім aVR, 1 мм горизонталь­ної або косонисхідної депресії ST. Якщо не було депресії ST, критерієм при­пинення навантаження був напад болю такої інтенсивності, яка у звичайних умовах життя змушує хворого вдатися до сублінгвального прийому нітроглі­церину (НГ). Облік кількості нападів стенокардії на добу та кількості спожива­ного НГ пацієнти проводили самостійно з використанням щоденника.

Критеріями ефективності терапії визначали збільшення тривалості викону­ваного навантаження під час проведення тесту ВЕМ до появи депресії сегмен­та ST або збільшення приросту тривалості навантаження до розвитку ангіноз­ного болю не менше ніж на 2 хвилини та зменшення кількості нападів стено­кардії за 14 днів і/або кількості споживаного НГ на 50 %.

Статистичний аналіз виконано з застосуванням методів параметричної та непараметричної статистики, порівняння між групами за динамікою клінічних показників виконано за допомогою критеріїв Манна - Уітні, Вілкоксона.

Пацієнти основної групи на тлі базової терапії отримували Капікор (5 мл роз­чину для ін'єкцій містить мельдонію дигідрат - 500 мг, Y-бутиробетаїну дигідрат - 182,5 мг; виробництва АО «Олайнфарма», Латвія) внутрішньовенно 10 мл один раз на добу, пацієнти контрольної групи - Мілдронат (5 мл роз­чину для ін'єкцій містить мельдоній (триметилгідразинію пропіонат) - 500 мг; виробництва фірми <^г^ех», Латвія) внутрішньовенно 10 мл один раз на добу. Тривалість лікування становила 14 днів.

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

До початку лікування випробуваними препаратами в стані спокою АТ скла­дав у основній і контрольній групах 138,4 ± 1,4 / 88,4 ± 2,0 і 137,2 ± 1,5 / 86,1 ± 1,9 мм рт. ст. відповідно (р > 0,05), ЧСС - 65,0 ± 2,0 і 66,0 ± 2,0 ударів на хвилину. Показники АТ і ЧСС як у основній, так і в контрольній групах суттє­во не змінилися в процесі лікування ні у стані спокою, ні на етапах наванта­ження, за винятком порогового рівня, що пов'язано зі збільшенням потужнос­ті порогового навантаження.

В обох групах до початку лікування кількість нападів стенокардії достовірно не відрізнялася та становила в основній групі 1,93 ± 0,19 нападів на день, у контрольній - 2,0 ± 0,15 нападів на день; споживання НГ у середньому в ос­новній групі становило 2,0 ± 0,21 таблеток, у референтній - 1,98 ± 0,18 табле­ток. У результаті лікування в обох групах спостерігалася позитивна динаміка клінічних показників, які достовірно знизилися, при цьому ефект був більш ви­раженим у хворих основної групи, які отримували препарат Капікор. До кінця лікування кількість нападів стенокардії становила 0,17 ± 0,07 нападів на добу (-92,7 %) у основній групі та 1,11 ± 0,06 нападів на добу (-45 %) - у контроль­ній. Таку ж динаміку зазначали і в добовій потребі прийому таблеток НГ: змен­шення на 93 % у основній групі та на 63,6 % - у контрольній (таблиця 2).

Таблиця 2

Динаміка клінічних проявів стенокардії на тлі терапії

Група	Кількість нападів стенокардії (п/до6у)		Вживання НГ (таблеток/добу)
	До початку лікування	Наприкінці лікування	До початку лікування	Наприкінці лікування
Основна	1,93 ± 0,19	0,17 ± 0,07	2,0 ± 0,21	0,14 ± 0,05
Контрольна	2,0 ± 0,15	1,11 ± 0,06	1,98 ± 0,18	0,72 ± 0,04

Примітка. За значення р < 0,005.

Потужність порогового навантаження в основній групі до початку терапії становила 76,6 ± 3,2 Вт, у контрольній - 75,8 ± 3,4 Вт, тривалість фізичного навантаження (тривалість педалювання) - 9,2 ± 0,2 хвилини та 9,3 ± 0,3 хвилини відповідно. За цими показниками на початку групи між собою майже не відрізнялися.

Застосування в комплексній терапії хворих на ІХС препарату Капікор (роз­чин для ін'єкцій) сприяло підвищенню ефективності лікування: в основній групі потужність порогового навантаження зросла до 97,2 ± 3,3 Вт, що суттєво пере­вищувало вихідний рівень, збільшилася і тривалість виконання фізичного на­вантаження - з 9,2 ± 0,2 до 11,5 ± 0,3 хвилин. Під час індивідуального аналізу виявлено, що до включення в комплекс лікування препарату Капікор у 17 хво­рих проба була припинена через виникнення ангінозного болю. У 19 пацієнтів навантаження припинили через депресію сегмента ST за ішемічним типом (на 1 мм більше), причому в 12 з них депресія супроводжувалася нападом стенокардії. Після лікування з включенням до складу терапії препарату Капі­кор у 4 хворих потужність фізичного навантаження збільшилася з 50 до 75 Вт, у 11 - з 75 до 100 Вт, у 6 - зі 100 до 125 Вт. Час педалювання в кожного з них зростав на 3 хвилини. У 5 хворих було зазначено приріст тривалості наванта­ження менше ніж на 2 хвилини, тобто менше одного щаблю. Збільшення ви­конаної роботи супроводжувалося зменшенням кількості нападів стенокардії та зменшенням кількості споживаного НГ на 50 % і більше. У контрольній групі, в комплексній терапії якої застосовували розчин мілдронату, також зазначали позитивну динаміку цих показників, потужність виконання фізичного наванта­ження зросла з 75,81 ± 3,4 до 85,02 ± 2,2 Вт, а тривалість виконання фізично­го навантаження - з 9,1 ± 0,3 до 10,21 ± 0,8 хвилин (таблиця 3).

Оцінку ефективності терапії проводили на основі вивчення клінічних показ­ників, що були виражені кількісно: кількість нападів стенокардії (п на добу), кіль­кість споживаних таблеток НГ (n на добу), час виконання фізичного наванта­ження до появи депресії сегмента ST на ЕКГ і/або нападу стенокардії (хвили­ни), потужність фізичного навантаження (Вт). Відносні зміни досліджуваних по­казників у обстежених хворих основної та контрольної груп розраховували за формулою: dX = Т_візит5 -Т_візит2/ Т_візит2х100 %, де dX - відносна зміна кількісних значень досліджених клінічних показників від моменту початку терапії (Т_ві3ит2) до моменту її закінчення (Т_{візит 5}) (таблиця 4).

Таблиця 3

Динаміка показників велоергометрі! на тлі терапії

Група	Потужність порогового навантаження (Вт)
	До початку лікування	Наприкінці лікування
Основна	76,61 ± 3,2	97,19 ± 3,3
Контрольна	75,81 ± 3,4	85,02 ± 2,2
Група	Тривалість фізичного навантаження (хвилини)
	До початку лікування	Наприкінці лікування
Основна	9,20 ± 0,2	11,49 ± 0,3
Контрольна	9,14 ± 0,3	10,21 ± 0,8

Примітка. За значення р < 0,01.

Таблиця 4

Відносні зміни досліджених показників у хворих основної та контрольної груп

Показник	Група	dX, %
Кількість нападів стенокардії за добу	Основна	-92,7 %
	Контрольна	-45,0 %
Кількість таблеток НГ, прийнятих за добу	Основна	-93,0 %
	Контрольна	-63,6 %
Потужність порогового навантаження	Основна	+26,9 %
	Контрольна	+12,1 %
Тривалість фізичного навантаження	Основна	+24,9 %
	Контрольна	+11,7 %

ВИСНОВКИ

• Застосування цитопротекторних препаратів у складі комбінованої терапії хронічної ІХС і гіпертонічної хвороби позитивно впливає на клінічні та параклі- нічні показники в досліджуваних пацієнтів; не виявлено негативного впливу на рівень АТ і ЧСС.
• Використання комбінованого препарату Капікор приводить до зниження кількості нападів стенокардії за добу та відповідно - потреби в застосуванні НГ.
• Застосування препарату Капікор сприяє достовірному збільшенню сприй­няття потужності та тривалості фізичного навантаження.
• За рахунок вмісту Y-бутиробетаїну дигідрату та його впливу на NO-залежну вазодилатацію швидкість дії та терапевтичний ефект Капікору достовірно вищі, ніж у Мілдронату.
• Препарат Капікор за 14-денного внутрішньовенного призначення доб­ре сприймається пацієнтами, не спричиняє серйозних побічних ефектів і сут­тєвих негативних змін лабораторних показників і може бути рекомендований у комплексній терапії ІХС і в поєднанні її з ГХ як достатньо ефективний.
• Використання щоденника пацієнта є простим і ефективним методом контролю та самоконтролю за перебігом захворювання та дозволяє вчасно коригувати призначену терапію.

Kovalenko O. M., Teaching Assistant

Rodionova V. V., Doctor of Medical Science, Professor

Department of Internal Medicine no. 2 and Occupational Diseases, SI “Dnipropetrovsk Medical Academy of Health Ministry of Ukraine”, Dnipropetrovsk, Ukraine

Correction of endothelial dysfunction in therapeutic strategy for cardiovascular pathology

SUMMARY

Objective. The study dedicated to the Kapikor efficiency in treatment of chronic ischemic heart disease (IHD) and hypertension and comparing the therapeutic effect of Kapikor and Mildronat drugs.

Materials and methods. The research included 114 patients with IHD with stable angina functional class II-III (main group - 57 patients, control group - 57 patients); 40 patients (70.2 %) of the main group and 38 ones (66. 7%) in the IHD control group were accompanied by hypertension of 2 and 3 stage. Against the background of basic therapy patients of the main group received intravenously Kapikor 10 ml once daily, patients in the con­trol group - 10 ml Mildronat intravenously once a day. Duration of treatment was 14 days. Before and after treatment veloergometry (VEM) with determination of limit load capacity (W), executable load duration (minutes) and general clinical examination were carried out. Treatment control was also accessed via patient diary. Results. Prior to treatment significant differences in clinical and paraclinical indicators in both groups did not exist. At the end of treatment in the main group daily number of angina attacks decreased to 92.7 %, the need of taking nitroglycerin - by 93.0 %, the limit load capacity increased by 26.95 %, duration of physical activity increased by 24.9 %. It was defined positive, but less pronounced dynamics in the control group: daily number of angina attacks decreased by 45.0 %, the need of taking nitroglycerin by 63.6 %, the limit load capacity in­creased by 12.1 %, duration of physical activity increased by 24.9 %. Other researched parameters were not significantly changed.

Conclusions. The use of Kapikor and Mildronat drugs in combined therapy of chronic coronary artery disease and hypertension increases its effectiveness. Due to the influence on NO-dependent vasodilatation the im­pact speed and therapeutic effect of Kapikor is stronger than of a Mildronat. Kapikor drug at 14-days intra­venous appointment is well tolerated and does not cause significant side effects.

Keywords: ischemic heart disease, hypertension disease, endothelial dysfunction, cytoprotective therapy, NO-dependent vasodilatation, treatment, Kapikor.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. 10 ведущих причин смерти в мире / Всемирная организация здравоохранения. Центр СМИ // Информационный бюллетень ВООЗ. - 2014. - № 310. - Режим доступа: http://www.who.int/mediacentre/factsheets/fs310/ru.

2. Гавриш О. С. Морфологічні особливості ішемізованих та позаішемізованих зон міокарда в пацієнтів з хронічною ішемічною хворобою серця / О. С. Гавриш, В. А. Кричкевич // Український кардіологічний журнал. - 2015. - № 6. - С. 44-52.

3. Лутай М. І. Медикаментозне лікування стабільної стенокардії. Методичні рекомендації Робочої групи з проблем атеросклерозу та хронічних форм ІХС Асоціації кардіологів України / М. І. Лутай, А. Ф. Лисенко. - Київ, 2008. - 64 с.

4. Амосова Е. Н. Клиническая кардиология / Е. Н. Амосова. - Киев : Здоров'я, 1997. - 704 с.

5. Сьяксте Н. И. Роль индукции NO в механизме действия цитопротектора Олвазола - оригинального регулятора эндо­телиальной функции / Н. И. Сьяксте, М. Я. Дзинтаре, И. Я. Калвиньш // Медичні перспективи. - 2012. - Т. 17. - № 2. - С. 4-13.

6. Dzau V. Resolved and unresolved issues in the prevention and treatment of coronary artery disease: a workshop consen­sus statement / V. Dzau, E. Braunwald // American Heart Journal. - 1991. - Vol. 121. - P. 1244-1263.

7. Davignon J. Role of endothelial dysfunction in atherosclerosis / J. Davignon, P. Ganz // Circulation. - 2004. - № 109. - Р 27.

REFERENCES

1. World Health Organization. Media centre (2014) 10 vedushchikh prichin smerti vmire [The top 10 causes of death]. Available at: http://www.who.int/mediacentre/factsheets/fs310/ru. (in Russ.)
2. Gavrysh O. S., Krichkevych V. A. (2015) Morfologhichni osoblyvosti ishemizovanykh ta pozaishemizovanykh zon miokarda v pacijentiv z khronichnoju ishemichnoju khvoroboju sercja [Morphology of the myocardium in and outside of ischemic zone in patients with chronic ischemic heart disease]. Ukrainskyi kardiolohichnyizhurnal, vol. 6, pp. 44-52. (in Ukr.)
3. Lutai M. I., Lysenko A. F. (2008) Medykamentoznelikuvanniastabilnoistenokardii. MetodychnirekomendatsiiRobochoi hrupy z problem aterosklerozu ta khronichnykh form IKhS Asotsiatsii kardiolohiv Ukrainy [Drug treatment of stable angina. Guidelines of Working Group on atherosclerosis and chronic forms of coronary artery disease Association of Cardiologists of Ukraine]. Kyiv, 64 p. (in Ukr.)
4. Amosova Ye. N. (1997) Klinicheskaya kardiologiya [Clinical Cardiology]. Kyiv: Zdorovia, 704 p. (in Russ.)
5. Syakste N. I., Dzintare M. Ya., Kalvinsh I. Ya. (2012) Rol induktsii NO v mekhanizme deystviya tsitoprotektora Olvazola - originalnogo regulyatora endotelialnoy funktsii [The role of NO induction in the mechanism of cytoprotector Olvazol' action as original regulator of endothelial function]. Medychniperspektyvy, vol. 17, no. 2, pp. 4-12. (in Russ.)
6. Dzau V., Braunwald E. (1991) Resolved and unresolved issues in the prevention and treatment of coronary artery disease: a workshop consensus statement. American Heart Journal, vol. 121, pp. 1244-1263.
7. Davignon J., Ganz P. (2004) Role of endothelial dysfunction in atherosclerosis. Circulation, vol. 109, p. 27.

Статья поступила в редакцию 26.04.2016 г.