ОПЫТ ПРИМЕНЕНИЯ ПРЕПАРАТА НООФЕН® 500 У БОЛЬНЫХ СТАБИЛЬНОЙ СТЕНОКАРДИЕЙ НАПРЯЖЕНИЯ И ГАСТРОЭЗОФАГЕАЛЬНОЙ РЕФЛЮКСНОЙ БОЛЕЗНЬЮ ДЛЯ ПОДГОТОВКИ К ПРОВЕДЕНИЮ ЭЗОФАГОГАСТРОДУОДЕНОФИБРОСКОПИИ
О.С. Хухлина,
В.Ю. Дрозд

14 июня 2018 г. olfa

ЖУРНАЛ СЕМЕЙНАЯ МЕДИЦИНА №2 (76)/2018

 

 

 

О.С. Хухлина, В.Ю. Дрозд

О.С. Хухліна, В.Ю. Дрозд

ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці

 

Мета дослідження: встановлення частоти виникнення кардіальних симптомів у хворих на стабільну стенокардію напруги (ССН) за коморбідності з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ) під час проведення езофагогастродуоденофіброскопії (ЕГДФС), визначення ефек­тивності застосування препарату Ноофен^® 500 з метою попе­редження розвитку кардіальних симптомів ССН, симптомів тривоги, що можуть виникати під час проведення ЕГДФС. Матеріали та методи. Обстежено 89 хворих на СН, І-ІІ ФК із коморбідною ендоскопічно позитивною ГЕРХ (А, В, С). Було сформовано дві репрезентативні групи дослідження: 1-а група (основна) - 45 хворих, які отримували з метою премедикації препарат Ноофен® (Олайнфарм, Латвія) по 1 капсулі 500 мг одноразово ввечері, напередодні прове­дення ЕГДФС за 2 год до сну; 2-а група (контрольна) - 44 пацієнти, які премедикації не отримували. Ендоскопічне дослідження проводили зранку, натщесерце, через 1 год після пробудження, під контролем ЕКГ. Усім хворим перед вживанням препарату за 1 год до проведення ендоскопіч­ного дослідження та через 1 год після нього було запропоновано пройти тести Ч.Д. Спілбергера та Ю.Л. Ханіна і САН. Під час проведення ЕФГДС оцінювали можливий вплив препарату на техніку проведення ендоскопічного до­слідження, а після діагностики з’ясовували в обстежених _{пацієнтів} ступінь задоволення проведеним дослідженням.

Результати. Одноразове застосування препарату Ноофен® 500 може бути рекомендоване для попередження виникнення негативних серцевих подій під час проведення ендоскопіч­ної діагностики, зменшує рівень тривожності пацієнтів, що забезпечує більш комфортне проведення діагностики. Не впливає на стан сфінктерів, секреторну та перисталь­тичну активність травного тракту, полегшує проведення даного діагностичного дослідження як для пацієнта, так і для лікаря.

Заключення. Застосування препарату Ноофен® 500 з метою премедикації забезпечує легкий транквілізуючий ефект, анксіолітичнии, нормотимічний та помірнии активуючии ефекти, покращує настрій, самопочуття та не викликає загальмованості, сонливості, відчуття виснаження, не чинить негативного впливу на перебіг коморбідних патологій.

Ключові слова: езофагогастродуоденофіброскопія, стабільна стенокардія напруги, гастроезофагеальна рефлюксна хворо­ба, премедикація.

Нечасто можна зустріти пацієнта віком старше 55 років, у якого виявляють одну патологію. Мультиморбідність збільшується з 10% у віці до 19 років до 80% в осіб, яким за 80 років [8]. Технологічній прогрес, урбанізація, життя в умо­вах хронічного стресу призвели до зростання поширеності неінфекційних захворювань, серед яких найбільшу частку становлять серцево-судинні захворювання (ССЗ) [3]. Висо­ка поширеність як ізольовано перебігаючих форм ішемічної хвороби серця (ІХС), так і коморбідних патологій, зокрема гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) [17], по­ширеність якої у людей літнього віку становить 20-50% [2], ставить перешкоди не лише в ефективній медичній допомозі, а й у проведені якісної, інформативної та безпечної діагности­ки, зокрема інструментальної.

Водночас, у 60% хворих на ІХС виявляють ГЕРХ [24]. Дослідження Y. Liu та співавторів свідчать, що стравохідна стимуляція може викликати коронароспазм, який проявля­ється клінічно, як біль стискаючого характеру за грудиною, може спричинити порушення ритму серця та провідності, що ставить під загрозу кровопостачання міокарда [23]. Часто на­ведені вище порушення у роботі серця унеможливлюють про­ведення езофагогастродуоденофіброскопії (ЕГДФС) у пацієн­тів, які потребують огляду слизової оболонки травного тракту (ТТ), виконання хромоскопії, прицільного взяття необхідної кількості біоптатів та які хворіють на супутню патологію однієї з форм ІХС. Найчастіше це стосується людей похилого віку.

Окрім того, потреба проведення ЕГДФС викликає у паці­єнтів страх перед невідомою діагностичною процедурою, який тягне за собою тривогу, порушення сну та ще більше активує виділення гормонів адаптації до стресу (кортизол, ангіотензин ІІ,        вазопресин, серотонін), які знаходяться в глибокому дисба­лансі внаслідок інволютивних змін, через факт та усвідомлення наявності захворювання, неприйняття ситуації власного старін­ня, тривожність та страх виникнення нападу болю за грудиною, обмеження працездатності, задишку, необхідність постійного вживання медикаментів для попередження та зняття нападів стенокардії, потреби у регулярному відвідуванні лікаря в полі­клініці, що посилює прогресування хронічного стресу [12, 13].

Відомі й системні прояви тривоги з боку серцево-судин­ної системи (ССС) (мал. 1). Hater та співавтори (2003) вия­вили, що симптоми тривоги притаманні 62,5% хворих гастро­ентерологічного профілю [20]. Водночас, усіх, хто проходить ЕГДФС або інше інструментальне обстеження, лякає сама процедура дослідження.

Не менш важливою є задоволеність хворого проведеним дослідженням, що може сформувати його відношення до ви­конання ендоскопії у майбутньому. Чим гірше пацієнт пере­ніс дослідження, тим менше шансів його раннього звернен­ня за медичною допомогою у разі повторного виникнення симптомів у майбутньому. Наведені вище факти ставлять за­питання щодо проведення заходів, які б зробили ендоскопіч­не дослідження максимально комфортним для пацієнта та, водночас, високоінформативним з діагностичної точки зору і безпечним для стану інших органів та систем. З цією метою практикуються різні схеми проведення премедикації та седа- ції в ендоскопічній практиці [18, 19, 22, 25, 27] за допомогою холінолітичних, аналгетичних, транквілізуючих, нейролеп­тичних та антигістамінних препаратів [9, 14].

Седація має низку недоліків: необхідність моніторування рівня свідомості, легеневої вентиляції, оксигенації й гемодинаміки, що значно збільшує вартість дослідження, потребує залучення суміжних спеціалістів для його проведення, а та­кож підвищення рівня смертності у зв’язку із кардіореспіраторними ускладненнями [9, 26]. Тому вона використовується у практичній діяльності надзвичайно рідко. На сучасному етапі, не маючи широкої можливості застосовувати седацію у хворих кардіологічного профілю, виникає потреба у по­шуку засобів, які можуть полегшити проведення ендоско­пічного дослідження езофагогастродуоденальної зони без застосування додаткового обладнання, залучення суміжних спеціалістів, без суттєвого підвищення вартості дослідження і, звичайно, із попередженням за можливості розвитку нега­тивних наслідків з боку інших органів та систем під час його проведення.

Зокрема, в практику підготовки пацієнтів до ендоскопії впроваджено використання препарату Пропофол. Однак він має низький терапевтичний ефект та високий ризик розви­тку пригнічення дихання, негативний вплив на роботу ССС та високий профіль міжлікарської взаємодії, що унеможлив­лює застосування його у пацієнтів кардіологічного профілю. Також практикується застосування препаратів з анксіолітичною та транквілізуючою дією, що мають прямий активуючий вплив на ГАМК-А рецептори (похідні бензодіазепінів) [18, 25]. Але у пацієнтів літнього віку, у хворих на ГЕРХ (вна­слідок міорелаксуючого ефекту) та захворювання ССС їхнє застосування є обмеженим через можливі наслідки реалізації побічної дії (парадоксальна реакція - ажитації, психомоторні порушення). Водночас вони погіршують пам’ять, знижують фізичну та психічну працездатність, не володіють аналгетич­ним ефектом, а лише транквілізуючим.

Тому пошук препаратів, які могли б безпечно та ефектив­но застосовуватися з метою усунення психічного компоненту та фізіологічного дискомфорту як перед, так і під час про­ведення діагностичної ЕГДФС у хворих із супутніми ССЗ є безумовно актуальним та потрібним.

Нашу увагу привернув препарат Ноофен® (у-аміно-р-фенілмасляної кислоти гідрохлорид) виробництва «Олайнфарм» (Латвія) - унікальний за своєю структурою засіб. Но­офен® є похідним у-аміномасляної кислоти та фенілетіаміну. Гама-аміно-бета-фенілмасляна кислота має виражену транквілізуючу дію, усуває психоемоційне напруження, тривожність, страх, емоційну лабільність, дратівливість, подовжує сон [5].

Транквілізуючі ефекти у-аміно-р-фенілмасляної кисло­ти пов’язані з її спроможністю підсилювати гальмівну функ­цію неокортексу над субкортикальними відділами, у тому числі лімбічними утвореннями мозку, внаслідок впливу на ГАМК-бензодіазепіновий комплекс. Застосування препара­ту у людей похилого віку знижує психомоторне збудження (занепокоєння, метушливість); найбільш ефективним є при станах ажитації, тривоги і страху. Препарат добре перено­ситься людьми похилого віку, чим вигідно відрізняється від нейролептиків і транквілізаторів бензодіазепінового ряду [10, 11].

Гама-аміно-бета-фенілмасляна кислота володіє централь­ною міорелаксуючою властивістю, знижує тонус м’язів, не поступаючись за ефективністю баклофену [7]. Така спільність дії препаратів пояснюється схожістю хімічної структури: у-аміно-р-фенілмасляна кислота відрізняється від баклофену відсутністю атому хлора у фенільному кільці [5]. Особливіс­тю міорелаксуючої дії у-аміно-р-фенілмасляної кислоти є її ефективність лише при спастичності пірамідного генезу. На нормальний тонус м’язів препарат практично не впливає, чим вигідно відрізняється від похідних бензодіазепіну. Ця пере­вага робить саме у-аміно-р-фенілмасляну кислоту кращою для застосування з метою премедикації в осіб, яким важлива швидкість відновлення після проведення діагностичного до­слідження. Гама-аміно-бета-фенілмасляна кислота підвищує пороги як моторного, так і психоемоційного компонентів бо­льової реакції.

Володіючи транквілізуючим ефектом, забезпечує галь­мування психічного компоненту болю, страху, психічного напруження. Зокрема, варто розглянути власне анальгезую- чу дію препарату, яка зумовлена активацією ГАМК-ергічних антиноцирецептивних процесів, чим гальмує проведення бо­льових імпульсів на рівні спинного мозку й таламуса. Також препарат активує дофамінергічні антиноцицептивні процеси, завдяки чому посилюється біосинтез та вивільнення метенкефалінів та накопичуються ендогенні опіати в базальних гангліях [1]. Тому рекомендується як засіб для премедика- ції [5, 11]. Окрім того, нейротрансмітер фенілетиламін, який входить до складу препарату, діє на рівні нервово-м’язових синапсів, забезпечуючи деякий стимулюючий вплив на про­ведення збудження і скорочення м’язових структур (у тому числі й ССН).

Гама-аміномасляна кислота нівелює центральні ефекти ангіотензину ІІ та вазопресину, тим самим посилює коронар­ний кровотік та скоротливу здатність міокарда, знижує за­гальний периферійний опір судин та артеріальний тиск [21], який може зростати за умов проведення ЕГДФС.

Мета дослідження: встановлення частоти виникнення кардіальних симптомів у хворих на ССН за коморбідності з ГЕРХ при проведенні ЕГДФС, визначення ефективності за­стосування препарату Ноофен® 500 з метою попередження розвитку кардіальних симптомів ССН, симптомів тривоги, що можуть виникати під час проведення ЕГДФС.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ

 

Обстежено 89 хворих на ССН, І—ІІ ФК із коморбідною ендоскопічно позитивною ГЕРХ (А, В, С). Вік хворих ко­ливався від 48 до 79 років. Діагноз ССН встановлювали на підставі Наказу МОЗ України № 152 від 02.03.2016 р. «Ста­більна ішемічна хвороба серця» [6]. Діагноз ГЕРХ встановлювали на підставі Наказу МОЗ України № 943 від 31 жов­тня 2013 р. [7].

Пацієнти, які були включені у дослідження, раніше мали досвід проведення ендоскопічного дослідження. Усіх хворих на ССН та ГЕРХ, яким планувалося проведення ЕГДФС з метою оцінювання стану слизової оболонки стравоходу, було розподілено на дві репрезентативні групи:

1. 1-а       група (основна) - 45 хворих, які отримували з метою пре­медикації препарат Ноофен® (Олайнфарм, Латвія) по 1 капсулі 500 мг одноразово ввечері, напередодні проведення ЕГДФС за 2 год до сну.
2. 2-а       група (контрольна) - 44 пацієнти, які премедикації не отримували. Власне ендоскопічне дослідження проводили зранку, натщесерце, через 1 год після пробудження.

Ендоскопічне дослідження проводили під контролем ЕКГ, запис якого відбувався протягом усього періоду про­ведення ЕГДФС з метою виявлення наявності кардіаль­них симптомів, що можуть виникати під час проведення дослідження. Зокрема оцінювали скарги на виникнення загрудинного болю, дискомфорту за грудиною. Оцінюва­ли наявність зміщення сегмента ST>0,1 мВ (свідчить про ішемію міокарда), екстрасистол, порушень ритму та про­відності (пароксизми тахікардії, фібриляції передсердь, виникнення блокад).

Ввечері напередодні процедури усім хворим 1-ї групи (перед вживанням Ноофену®) та 2-ї групи, зранку за 1 го­дину до проведення ендоскопічного дослідження та через годину після нього було запропоновано пройти тест Ч. Д. Спілбергера та Ю. Л. Ханіна [16], який дозволяє шляхом самооцінки визначити рівень тривожності на даний мо­мент (реактивна тривожність) і особистісної тривожності (як стала характеристика людини).

Реактивна (ситуативна) тривожність - стан суб’єкта на даний момент часу, який характеризується суб’єктивними емоціями: напруженням, неспокоєм, заклопотаністю, не­рвозністю під впливом даних конкретних обставин. Цей стан виникає як емоційна реакція на екстремальну або стресову ситуацію. Ендоскопічне дослідження ми відносимо саме до такої ситуації. Під особистісною тривожністю розуміється стійка індивідуальна характеристика, яка відображає підви­щену схильність до переживань, тривоги і занепокоєння без достатніх підстав [15].

Вимірювання тривожності як властивості особистості особливо важливе, оскільки ця властивість багато в чому зумовлює як свідому поведінку суб’єкта, так і несвідомі її прояви з боку органів та систем. Результати підраховують за спеціальними формулами, окремо для оцінки реактив­ної тривожності й окремо для особистісної та оцінюють таким чином: до 30 балів - низька, 31-45 балів - помірна, 46 і більше - висока тривожність. Чим вище підсумковий показник, тим вищий рівень тривожності (ситуативної або особистісної) [15].

Проводили опитування пацієнтів й після проведення ЕГДФС. З’ясовували в обстежених пацієнтів ступінь задово­лення дослідженням, який оцінювали як:

• низький (пацієнт не задоволений результатами преме- дикації, дослідження переніс тяжко);
• середній (дослідження з премедикацією переніс краще, ніж раніше, але очікував більшого ефекту);
• високий (чудово переніс діагностичну маніпуляцію, у подальшому буде проводити дослідження лише з такою премедикацією) [9].

Для оцінки можливого впливу препарату Ноофен® капс. 500 мг на методику проведення дослідження, аналізували такі критерії:

• стан кардіального сфінктера;
• кількість секреторної рідини в шлунку;
• вираженість перистальтики;
• можливість повного огляду;
• проведення маніпуляцій;
• поведінка хворого [9].

Отримані результати підлягали у подальшому міжгрупо- вому порівнянню.

Проводили й опитування за тестом САН (за методикою В.А. Доскіна та співавторів, 1973) [4] для експрес-оцінки самопочуття, активності й настрою до вживання препарату Ноофен®, після вживання (за годину до проведення ЕГДФС) та через годину після діагностичної маніпуляції. Оцінювали вплив на дані показники препарату Ноофен®. Для аналізу функціонального стану оцінювали не лише значення окре­мих показників, а й їх співвідношення.

Математичне оброблення отриманих даних проводили на комп’ютері на базі процесора Intel Core І5-760 за допомо­гою програми Microsoft Excel 2013. Дані представлені у ви­гляді М±т. Аналіз результатів проводили, використовуючи U-критерій Манна-Уїтні. Достовірними вважали результати при рівнях значущості р<0,01 та р<0,05.

 

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

 

Аналізуючи отримані результати частоти виявлення кардіальних симптомів під час проведення ЕГДФС у хво­рих на ССН, І—ІІ ФК із коморбідною ГЕРХ залежно від застосування премедикації препаратом Ноофен® капс. 500 мг одноразово, виявлено, що біль або дискомфорт за грудиною виявляли у 2,7 разу частіше у пацієнтів 2-ї гру­пи порівняно з результатами пацієнтів 1-ї групи (р<0,01) (табл. 1). За результатами ЕКГ діагностики зміщення сег­мента ST виявляли у 3 рази рідше у пацієнтів 1-ї групи, появу екстрасистол - у 2,4 разу, тахікардію (у тому числі пароксизмальну) - у 5,1 разу, блокади серцевої провідності у 4,0 разу, порівнюючи з результатами ЕКГ діагностики пацієнтів 2-ї групи, з наявністю вірогідної міжгрупової різ­ниці (р<0,01) (див. табл. 1).

 

Наведені результати свідчать про достовірну ефектив­ність препарату Ноофен® для усунення можливих негатив­них ефектів з боку ССС у хворих на ССН під час проведення ЕГДФС з метою оцінювання стану слизової оболонки стра­воходу.

Одноразове застосування препарату Ноофен® капс. 500 мг, за 2 год до сну у день, напередодні дослідження, може бути рекомендовано для попередження виникнення негатив­них серцевих подій, що є надзвичайно важливо та потрібно для проведення інформативного та безпечного ендоскопічно­го дослідження.

Проводячи порівняння результатів тесту Спілбергера-Ханіна, який виконували з метою виявлення реактивної (си­туаційної) та особистісної тривожності, пацієнтів двох груп дослідження до вживання Ноофену®, виявлено, що як реак­тивна, так і особистісна тривожність була у діапазоні 31-45, що відповідає помірній тривожності (мал. 2). При цьому реактивна тривожність перевищувала особистісну як у паці­єнтів 1-ї, так і 2-ї груп на 8,3% та 4,6% відповідно (р>0,05). Швидше за все, збільшення показника реактивної тривож­ності порівняно з показником особистісної, пов’язано з до­слідженням, проведення якого пацієнти очікували у цей час.

Результати тесту Спілбергера-Ханіна наступного дня, проведеного за 1 год до ендоскопічного дослідження, показа­ли значне зменшення як реактивної, так і особистісної три­вожності у пацієнтів 1-ї групи порівняно з показниками тесту, проведеного до вживання препарату Ноофен® 500 (мал. 2, 3). Так, середній показник реактивної тривожності пацієнтів 1-ї групи знизився на 33,6% та в абсолютних цифрах відповідав низькій тривожності (29,4 бала) (р<0,05). Щодо аналізу даної підшкали у пацієнтів 2-ї групи перед проведенням ЕГДФС, то показник збільшився на 5,3% (2,4 бала) та не покинув діа­пазон помірної тривожності (р>0,05) порівняно з попередні­ми результатами тесту, а показник особистісної тривожності збільшився на 0,9% (0,4 бала) (р>0,05).

Середній показник особистісної тривожності пацієнтів 1-ї групи зменшився на 29,0% (р<0,05) порівняно з показником до премедикації й відображав у середньому низьку тривожність (р<0,05). Міжгрупова різниця результатів ана­лізу підшкали реактивної тривожності за 1 год до проведення ЕГДФС становить 35,0% на користь зниження даного показ­ника у групі пацієнтів, що приймали Ноофен® з метою пре- медикації на 15,9 бала (р<0,05) (мал. 2), а особистісної три­вожності - на 30% (12,5 бала); середній показник менший у 1-й  групі порівняно з результатом 2-ї групи (р<0,05) (мал. 3).

Через 1 год після проведеного ФЕГДС показник реактив­ної тривожності пацієнтів 1-ї групи знизився ще на 17,0% (5 балів), а порівнюючи даний показник із результатами під- шкали на визначення реактивної тривожності пацієнтів 2-ї групи різниця становила 28,8% на користь 1-ї групи (р<0,05) (див. мал. 2). Це може свідчити про те, що одноразове вжи­вання препарату Ноофен® капс. 500 мг забезпечує як психо­емоційну стійкість під час стресогенної ситуації (у даному випадку ЕГДФС), так і після висновку щодо отриманих ре­зультатів дослідження.

Стосовно показника особистісної тривожності пацієн­тів 1-ї групи, то його динаміка відсутня. Він як свідчив про низьку тривожність за 1 год до ЕГДФС, так і залишається стабільним після проведення даного дослідження незалежно від результатів, отриманих під час проведення обстеження. Проте звертає на себе увагу відсоткова міжгрупова різниця у показниках підшкали, яка характеризує особистісну тривож­ність. Середній результат пацієнтів 1-ї групи був на 22,9% (10,1 бала) менше, ніж аналогічний показник у хворих 2-ї групи (р<0,05) (див. мал. 3). Отже, застосування препарату Ноофен® з метою премедикації приводить до зниження по­казників тесту Спілбергера-Ханіна, що характеризує знижен­ня рівня як реактивної, так і особистісної тривожності. Цим самим, завдяки анксіолітичному, легкому транквілізуючому ефектам Ноофен® забезпечує більш комфортне проведення ендоскопічного дослідження для пацієнта.

Аналізуючи встановлений функціональний стан кар- діального та пілоричного сфінктерів у пацієнтів 1-ї групи після застосування препарату Ноофен® 500 ми встановили, що отримані дані не відрізняються від результатів, отри­маних після проведення ендоскопічного дослідження у па­цієнтів 2-ї групи. Ознаки рефлюкс-езофагіту та зниження функціональної спроможності НСС виявлялися з однакової частотою та в однаковій кількості в обох групах. Ослаблен­ня перистальтики стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки не спостерігали у пацієнтів 1-ї групи, що було то­тожно результатам 2-ї групи, пацієнти якої не отримували премедикації. Не було зареєстровано зниження секреторної активності слизової оболонки шлунка після застосування препарату. Кількість секреторної рідини не відрізнялася від кількості, яку виявляють зазвичай та вважають фізіологіч­ною нормою у пацієнтів обох груп. Звертало на себе увагу те, що пацієнти 1-ї групи більш спокійно реагували на про­ведення дослідження.

Повний огляд стану стравоходу, кардіального сфінкте­ра, шлунка, пілоричного сфінктера, дванадцятипалої киш­ки був якісним та проведений абсолютно усім пацієнтам 1-ї групи без особливостей. Гірше перенесли дослідження паці­єнти 2-ї групи. ЕГДФС було проведено повною мірою лише 32 (72,7%) пацієнтам, решті хворим дослідження проведено не було з різних причин (блювотний рефлекс, страх і відмо­ва у ході обстеження, поява загрудинного болю, напад паро- ксизмальної тахікардії). Пацієнти, що не отримували преме- дикації, були більш стурбовані, хвилювалися та проявляли типове негативне ставлення до проведення ендоскопічного дослідження верхніх відділів ТТ.

Отже, застосування препарату Ноофен® з метою преме- дикації перед проведенням ЕГДФС не впливає на стан кар­діального та пілоричного сфінктерів, секреторну та перис­тальтичну активність верхніх відділів ТТ, але полегшує про­ведення даного діагностичного дослідження як для пацієнта, так і для лікаря ендоскопічної діагностики у міру своїх пси- хокоригуючих та аналгетичних властивостей, що підвищує діагностичну спроможність ЕГДФС.

Опитавши пацієнтів 1-ї групи (45 осіб), які отримували перед діагностичною маніпуляцією Ноофен® 500, виявили, що високий ступінь задоволеності проведеним дослідженням висловлюють 33 (73,3%) пацієнти, 11 (24,2%) пацієнтів були задоволені у середньому, дослідження з премедикацією пере­несли краще ніж раніше, але очікували більшого від премеди- кації. Для 1 (2,2%) пацієнта дослідження виявилося важким.

За результатами САН тесту до вживання препарату Ноофен® встановлено, що пацієнти двох груп дослідження отримали середню оцінку за всіма підшкалами тесту, що свід­чить про зниження психофізіологічних функцій (табл. 2). Після застосування препарату, наступного дня, за 1 год до ен­доскопічного дослідження звертає на себе увагу збільшення оцінки підшкали тесту «самопочуття» у пацієнтів 1-ї групи. Даний показник збільшився на 4 бали та характеризувався як «висока оцінка» порівняно з попереднім результатом тесту та перевищував аналогічний показник пацієнтів 2-ї групи на 10,0%, був статистично достовірно кращим (p<0,05). Досягли норми й середні значення показників активності та настрою

пацієнтів 1-ї групи без достовірної міжгрупової різниці з 2-ю групою, де показник активності ще на бал знизився порівняно з попереднім результатом тесту (див. табл. 2). Підшкала оцінки настрою у динаміці пацієнтів 2-ї групи – без виражених змін.

Через 1 год після проведення діагностичного ендоскопіч­ного огляду самопочуття пацієнтів 1-ї групи згідно з резуль­татами опитувальника САН було статистично достовірно вищим як у порівнянні із тотожним показником пацієнтів 1-ї групи, так і порівняно з отриманими результатами тесту до вживання препарату Ноофен® (р<0,05) (див. табл. 2). Се­редній бал, отриманий пацієнтами 1-ї групи після ЕГДФС був у межах норми, чого не можна сказати про середній бал за підшкалу «Активність» пацієнтів 2-ї групи. Середній по­казник настрою був досить на високому рівні згідно з резуль­татами тесту пацієнтів, які отримували Ноофен® та переви­щував показник пацієнтів 2-ї групи, який не досяг норми, на 12,0% (р<0,05), а результат до проведення ЕГДФС - на 17,3% (р<0,05).

Щодо аналізу співвідношення один до одного компонен­тів тесту САН, то кількість балів, отриманих пацієнтами 1-ї групи через 1 год після проведення ендоскопічного дослі­дження, було практично рівним із незначним переважанням отриманих балів за підшкалою «настрій». На другому місці «самопочуття». «Активність» - найменша кількість балів. Тобто виявлене співвідношення свідчить про те, що пацієнти втомлені незначною мірою, оскільки кількість балів, набрана за кожною підшкалою, знаходиться у межах норми.

Побічних дій після одноразового вживання препарату Ноофен® капс. 500 мг виявлено не було у жодного пацієнта. Сон був спокійним у всіх пацієнтів, що отримали премедика- цію за 2 год до сну перед проведенням дослідження.

 

ВИСНОВКИ

 

Одноразове вживання препарату Ноофен® капс. 500 мг за 2 год до сну напередодні проведення езофагогастродуо- денофіброскопії (ЕГДФС) хворими на стенокардію напруги (ССН) за коморбідності з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою з метою премедикації забезпечує легкий транквілі- зуючий ефект, анксіолітичний, нормотимічний та помірний активуючий ефекти, покращує настрій, самопочуття та при цьому не викликає загальмованості, сонливості, відчуття ви­снаження та не чинить негативного впливу на перебіг комор- бідних патологій.

Перспектива подальших досліджень. Плануємо впро­вадити отримані результати дослідження у різні лікувально- профілактичні заклади України з метою практичного засто­сування хворим на ССН, яким показане проведення ЕГДФС.

 

Опыт применения препарата Ноофен® 500 у больных со стабильной стенокардией напряжения и гастроэзофагеальной рефлюксной болезнью для подготовки к проведению эзофагогастродуоденофиброскопии О.С. Хухлина, В.Ю. Дрозд

Цель исследования: установление частоты кардиальных сим­птомов у больных стабильной стенокардией напряжения (ССН) по коморбидности с гастроэзофагеальной рефлюксной болез­нью (ГЭРБ) при проведении эзофагогастродуоденофиброскопии (ЭГДФС), определение эффективности применения препарата Ноофен® 500 с целью предупреждения развития кардиальных сим­птомов ССН, симптомов тревоги, которые могут возникнуть при проведении ЭГДФС.

Материалы и методы. Обследованы 89 больных СН, 1-11 ФК с коморбидной эндоскопически позитивной ГЭРБ (А, В, С). Были сформированы две репрезентативные группы исследования: 1-я группа (основная) - 45 больных, получавших с целью премеди- кации препарат Ноофен® 500 по 1 капсуле 500 мг однократно вечером, накануне проведения ЕГДФС за 2 ч до сна; 2-я группа (контрольная) - 44 пациента, которые премедикации не получали. Эндоскопическое исследование проводили утром, натощак, через 1 ч после пробуждения, под контролем ЭКГ. Всем больным перед употреблением препарата за 1 ч до проведения эндоскопическо­го исследования и через 1 ч после него было предложено пройти тесты Ч.Д. Спилбергера и Ю.Л. Ханина, и САН. При проведении ЭФГДС оценивали возможное влияние препарата на технику про­ведения эндоскопического исследования, а после диагностики вы­ясняли у обследованных пациентов степень удовлетворения про­веденным исследованием.

Результаты. Однократное применение препарата Ноофен® 500 может быть рекомендовано для предупреждения возникновения негативных сердечных событий во время проведения эндоскопи­ческой диагностики, уменьшает уровень тревожности пациентов, обеспечивает более комфортное проведение диагностики. Не вли­яет на состояние сфинктеров, секреторную и перистальтическую активность пищеварительного тракта, облегчает проведение дан­ного диагностического исследования как для пациента, так и для врача.

Заключение. Применение препарата Ноофен® 500 с целью преме- дикации обеспечивает легкий транквилизирующий эффект, анк- сиолитическое, нормотимическим и умеренный активирующий эффекты, улучшает настроение, самочувствие и не вызывает за­торможенности, сонливости, ощущение истощения, не оказывает негативного влияния на ход коморбидных патологий.

Ключевые слова: эзофагогастродуоденофиброскопия, стабильная стенокардия напряжения, гастроэзофагеальная рефлюксная бо­лезнь, премедикация.

 

Experience in the use of Noophen® 500 in patients with stable angina and gastroesophageal reflux disease in preparation for esophagogastroduodenofibroscopy

O.S. Khukhlina, V.YU. Drozd

The objective: was to determine the frequency of cardiac symptoms in patients with stable angina pectoris with co-morbidity with gastro­esophageal reflux disease (GERD) in the course of esophagogastroduo- denofibroscopy (EHDS), determining the efficacy of Noophen® 500 in order to prevent the development of cardiac symptoms of CHF, anxiety symptoms that may occur during ECGDS.

Materials and methods. 89 patients with HF, I-II FC with comorbid endoscopically positive GERD (A, B, C) were examined. Two repre­sentative groups of the study were formed: group 1 (main group) - 45 patients who received a 500 mg dose of Noophen® 500 for a premedi­cation, once a day, on the eve of EGGFS 2 hours before bedtime; 2nd (control) group - 44 patients who did not receive premedication. En­doscopic examination was carried out in the morning, on an empty stomach, 1 hour after awakening, under ECG monitoring. All patients before the use of the drug for 1 hour before the endoscopic examination and 1 hour after it, it was suggested to pass the tests of C.D. Spielberger and Yu.L. Hanina, and SUN. When conducting the efGDS, the possible effect of the drug on the technique of carrying out the endoscopic study was evaluated, and after diagnosis, the degree of satisfaction with the studies was determined in the patients surveyed.

Results. A single application of Noophen® 500 can be recommended to prevent the occurrence of negative cardiac events during the endoscop­ic diagnosis, reduce the level of anxiety of patients, and provide a more comfortable diagnosis. Does not affect the state of sphincters, secretory and peristaltic activity of the digestive tract, facilitates the conduct of this diagnostic study for both the patient and the doctor.

Сonclusion. The use of Noophen® 500 for the purpose of premedica­tion provides an easy tranquilizing effect, anxiolytic, normotimic and moderate activating effects, improves mood, well-being and does not cause retardation, drowsiness, a feeling of exhaustion, and does not ad­versely affect the course of comorbid pathologies.

Key words: esophagogastroduodenofibroscopy, stable exertional angina, gastroesophageal reflux disease, premedication.

Сведения об авторах

Хухлина Оксана Святославовна - Кафедра внутренней медицины, клинической фармакологии и профессиональных бо­лезней ВДНЗ Украины «Буковинский государственный медицинский университет», 58002, г. Черновцы, Театральная пло­щадь, 2; тел.: (095) 474-82-99. E-mail: oksanakhukhlina@gmail.com

Дрозд Виктория Юрьевна - Кафедра внутренней медицины, клинической фармакологии и профессиональных болезней ВДНЗ Украины «Буковинский государственный медицинский университет», 58002, г. Черновцы, Театральная площадь, 2; тел.: (099) 336-62-81. E-mail: vika.drozd.17@ukr.net

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Бурчинський С.Г. До питання про механізми анальгетичної дії ноотропів: препарат Ноофен. Ліки. 2005;5- 6:10-3.
2. Журавльова Л.В., Бобронніко- ва Л.Р., Лахно О.В. ГЕРХ: сучасні уяв­лення про етіопатогенез, діагностику та лікування. Український медичний вісник.2013;7:10.
3. Катеренчук О.І. Можливості корек­ції вегетативних і психосоматичних порушень у пацієнтів із серцевою не­ достатністю. Кардиология: от науки к практике. 2016;1(20):49-60.
4. Марушко Ю.В., Гищак Т.В. Эффективность применения препарата Ноофен® у детей со стабильной первич­ной артериальной гипертензией. Современная педиатрия. 2016;8(80):1-9.
5. Машковский М.Д. Лекарственные средства: в 2-х т.Т.1. - 14-е изд., перераб., испр. и доп. - М.: ООО «Из­дательство Новая Волна», 2001:110­116.
6. Наказ МОЗ України № 152 від 02.03.2016 р. «Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеці­алізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Стабільна ішемічна хвороба серця». - 2016. - Режим доступу: https://goo.gl/4b2Yi1
7. Наказ МОЗ України № 943 від 31.10.2013 р. «Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеці­алізованої) медичної допомоги гастроезофагеальна рефлюксна хвороба». 2013. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://goo.gl/A4HDTb
8. Каневська Л.В., Трефаненко І.В., Руснак-Каушанська О.В., Ткач Є.П. Особливості коморбідного перебігу ішемічної хвороби серця на тлі кис­лотно-залежних захворювань травного тракту. Вісник проблем біології і меди­цини. 2014;1(110):144-7.
9. Симонова Е.В., Алейник Д.В., Пе­лех М.О., Володько Ю.Н. Опыт при­менения препарата «Риабал» в качестве премедикации при проведении эзофагогастродуоденоскопии. Сучасна гастроентерологія. 2010;3(53):95—9.
10. Пат. 84191 Україна, МПК A61K 31/195, A61K 31/47, A61P 25/28 Засіб з ноотропною та антихолінестеразною дією / Дудко О.Т.; заявник та власник товариство з обмеженою відповідаль­ністю «ОЛФА» (UA). - № a200608955; заявл. 11.08.2006; опубл. 25.09.2008, Бюл. № 18.
11. Хаунина Р.А., Лапин И.П. При- менени фенибута в психиатрии и не­врологии и его место среди других психотропных средств. Журн. невро- патол. и психиатрии. 1989;4:1146-52.
12. Хаустова О.О. Нейроімуноендокри- нологія: сучасний погляд на психосо­матичний діалог людини зі стресом. Ліки України. 2017;1(207):10-16.
13. Чабан О.С. Стрес: а який препарат призначив би Ганс Сельє? Сімейна ме­дицина. 2015;3(59):95-9.
14. Чуєв П.М., Владика А.С., Буднюк О.О. Анестезіологічне забезпечен­ня ендоскопічних втручань. - Одеса: Фотосинтетика, 2004. - С. 113.
15. Куприянов Р.В. Психодиагностика стресса: практикум / Р.В. Куприянов, Ю.М. Кузьмина; М-во образ. и науки РФ, Казан. гос. технол. ун-т. - Казань: КНИТУ, 2012. - С. 75-78.
16. Елисеев О.П. Практикум по психо­логии личности / О.П. Елисеев. - СПб: Вид-во «Питер», 2000. - С. 560.
17. Chien-Hua Chen, Cheng-Li Lin, Chia-Hung Kao, Association between gastroesophageal reflux disease and coronary heart disease. Medicine (Baltimore). 2016 Jul; 95 (27): e4089. DOI: 10.1097/MD.0000000000004089
18. Cohen LB, Dubovsky AN, Aisenberg J, Miller KM. Propofol for endoscopic sedation: a protocol for safe and effective administration by the gastroenterologist. Gastrointest Endosc. 2003 Nov; 58(5):725-32.
19. Ferreira AO, Cravo M. Sedation in gastrointestinal endoscopy: Where are we at in 2014? World J Gastrointest Endosc. 2015 Feb 16; 7(2): 102-109. DOI: 4253/wjge.v7.i2.102
20. Harter MC, Conway KP, Merikangas KR. Associations between anxiety disorders and medical illness. Eur Arch Psychiatry Clin Neurosd 2003 ec;253(6):313-20. DOI:   10.1007/s00406-003-0449-y
21. Kimura M. Involvement of gamma- aminobutyric acid (GABA) B receptors in the hypotensive effect of systemically administered GABA in spontaneously hy­pertensive rats / Kimura M., Hayakawa K, Sansawa H. // Jpn J Pharmacol. - 2002.№ 89 (4). - P. 388-394.
22. Kulling D. Non-anesthetist sedation with propofol for outpatient colonoscopy and EGD is safe / D. Kulling, W. Inauen // Gastrointest Endosc. - 2003. - № 57.P. 78.
23. Liu Y, He S, Chen Y, Xu J, Tang C, Tang Y et al. Acid reflux in patients with coronary artery disease and refractory chest pain. Intern Med. 2013;52(11):1165-71 DOI: 10.2169/ internalmedicine.52.0031
24. Pulkowski G, Majer M, Budzynski J, Swiatkowski M. Gastroesophageal reflux disease and coronary heart disease- coexistence or interrelationship? Pol Merkur Lekarski. 2006 Jan;20(115):104-8.
25. Sebel PS. Propofol: a new intravenous anaesthetic. Anesthesiology. 1989;71:260-77.
26. Sedation and anesthesia in GI en­doscopy / Standards of practice com­mittee // Gastrointestinal endosco- py.2008;5(68):816-26.
27. Uzman S, Gurbulak B, Gurbulak EK. Donmez T, Hut A, Yildirim D. A comparison of propofol and midazolam/ meperidine sedation in upper gastrointestinal endoscopy. Wideochir Inne Tech Maloinwazyjne. 2016 Sep; (3): 178-185. DOI: 10.5114/ wiitm.2016.61521