ОСОБЕННОСТИ ЛЕЧЕНИЯ КЛИМАКТЕРИЧЕСКОГО СИНДРОМА У ЖЕНЩИН С ЭНДОМЕТРИОЗОМ
Н. Ф. Захаренко, Н. В. Коваленко, Т.Ф. Татарчук

5 октября 2016 г. olfa

Науково-практичний медичний журнал РЕПРОДУКТИВНА ЕНДОКРИНОЛОГІЯ №3(29)

 

Н. Ф. Захаренко ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України»

 Н.В. Коваленко лікар акушер-гінеколог гінекологічного відділення Київської міської лікарні № 9

Т.Ф. Татарчук ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України»

ВСТУП

Сучасні демографічні зміни в суспільстві су­проводжуються збільшенням в загальній по­пуляції жінок старшої вікової групи. З одного боку це пов’язано зі зростанням тривалості життя, з іншого – з раннім настанням менопа­узи [16]. Так, на сьогодні середній вік менопа­узи в Європі становить 51,4 роки, в Україні, за даними вітчизняних авторів – 48,7 років [3, 14]. Практично третина життя жінки проходить в стані дефіциту жіночих статевих гормонів, наслідком чого є погіршення якості її життя та зниження ступеня працездатності. З огляду на те, що жінки України виходять на пенсію в 60 років, питання профілактики і лікування клі­мактеричних розладів на сьогодні є надзви­чайно важливим.

Найчастішим проявом патології в періоді клімактерію є клімактеричний синдром (КС), який супроводжується розладами в обмін­но-ендокринній, нейровегетативній та психо­емоційній сфері жінки. Загальна частота син­дрому варіює від 40 до 80% [14]. За перебігом розрізняють легку, середню та важку форми КС:

- при легкій формі відзначається до 10 припливів жару протягом доби, при цьому загальний стан і працездатність жінки не по­рушується;

- для середнього ступеня тяжкості характер­ні 10–20 припливів протягом доби, запаморочення, головний біль, порушення сну, пам’яті, що значно знижує якість життя жінки та її пра­цездатність;

-  важка форма супроводжується повною або майже повною втратою працездатності.

 Легкий та менш тривалий перебіг КС зу­стрічається, як правило, в практично здо­рових жінок, тоді як у хворих із хронічними соматичними захворюваннями і психосома­тичними розладами КС має атиповий та три­валий перебіг.

Проблема КС є надзвичайно актуальною для пацієнток із ендометріозом, кількість яких ста­новить близько 50% від популяції [5]. У таких жінок прояви КС можуть спостерігатися вже в 35–36 років [11]. Це, ймовірно, пов’язано з широким застосуванням хірургічних методів лікування ендометріозу та подальшою частко­вою втратою фолікулярного резерву.

АНАЛІЗ ЛІТЕРАТУРНИХ ДАНИХ ТА ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

Відомо, що естрогени посилюють мозковий кровообіг у жінок [18]. Більше того, в тканинах мозку присутні як естрогенові, так і прогесте­ронові рецептори. Саме через це найчастіши­ми клінічними проявами КС є порушення ді­яльності мозку, пов’язані з послабленням його адаптаційних можливостей [1, 7]. Це є особли­во актуальним для жінок із ендометріозом, в яких ще у репродуктивному віці спостеріга­ються процеси дезадаптації різного ступеня вираженості [12].

Серед проявів КС у даного контингенту жі­нок на перший план виходять розлади пси­хоемоційної сфери, які мають місце в 78,4% випадків [3, 15]. Когнітивні порушення прояв­ляються передусім у зниженні пам’яті, розумо­вої працездатності і продуктивності, здатності до планування діяльності, а також швидкості зміни діяльності [4]. Особливо стресогенним для жінок є погіршення пам’яті, що нерідко розцінюється ними як початок старечої деменції. Когнітивні порушення стають не просто одним з симптомів у межах КС, а й відігра­ючи роль потужного стресогенного чинника, провокують і посилюють існуючий зрив адаптації, тобто стають важли­вою ланкою патогенезу КС [3, 15, 17].

Дуже актуальною з медичного і медико-соціального по­гляду є виражена астенізація (фізична і психічна) в межах КС [16]. Згідно з сучасними уявленнями, астенічний син­дром можна розглядати як патологічно змінену реакцію адаптації нервової системи у відповідь на фізичні і психічні перевантаження, екзо- або ендогенні інтоксикації, патоге­нетичні умови до виникнення яких існують у жінок із ендо­метріозом навіть у репродуктивному періоді [11, 12]. Саме астенія і пов’язані з нею нейрометаболічні порушення знач­ною мірою формують фундамент подальших функціональ­них змін в діяльності мозку, що в результаті призводить до розвитку психоемоційних і психосоціальних розладів [3].

Для того щоб забезпечити адекватну терапію КС, необхід­но розуміти конкретні механізми дезадаптаційних процесів у центральній нервовій системі в періоді клімактерію. Пси­хоневрологічні патологічні прояви в межах КС включають нейрометаболічні, нейромедіаторні та судинні порушення, які тісно пов’язані між собою в патогенетичному плані. Най­важливішу роль у процесах старіння мозку і, відповідно, зниженні його адаптаційного потенціалу відіграють зміни діяльності нейронів, зокрема послаблення енергетичних процесів (біосинтез макроергічних фосфатів, окислюваль­не фосфорилювання, порушення проникності мембран, активація вільнорадикальних процесів). Відзначені змі­ни безпосередньо призводять до погіршення когнітивної функції, порушень у психоемоційній сфері та виникнення вегетативного дисбалансу [4, 15, 16].

З іншого боку, при старінні в цілому і при КС зокрема виникає дисбаланс в активності різних нейромедіатор­них систем мозку. Так, досить добре відомий феномен послаблення катехоламінергічної нейромедіації на фоні відносної активації серотонінергічних процесів в періоді клімактерію, що призводить до розузгодження діяльності катехоламін- і серотонінергічних систем і сприяє розвитку як вегетативних (припливи, коливання артеріального тиску і частоти серцевих скорочень), так і психоемоційних симп­томів (психастенія, перепади настрою) [1, 4, 20]. Згідно з ос­танніми даними, природне вікове зниження активності хо­лінергичних реакцій на фоні естрогенного дефіциту сприяє розвитку деменції в жінок із вираженим КС [3].

Складний патогенез КС вимагає враховувати при розроб­ці фармакотерапевтичних підходів до лікування цього ста­ну наступні обставини:

-  необхідність дії на центральні нейрональні та системні механізми старіння мозку;

- необхідність застосування засобів із комплексним ме­ханізмом дії, що мінімізують вимушену в цій ситуації полі­прагмазію;

-  необхідність максимальної безпеки фармакотерапії;

-  можливість спільного призначення препаратів нейро- і психотропного типу дії спільно з гормональною замісною терапією і соматотропними засобами [4].

Корекція клімактеричних розладів на фоні ендометріо­зу має певну специфіку, обумовлену тим, що застосування менопаузальної гормональної терапії в даного континген­ту жінок є вкрай обмеженим через можливість маніфеста­ції проявів ендометріозу під час її застосування [8, 13]. Це вимагає розробки нових схем комплексної негормональ­ної терапії.

Зважаючи на особливу роль хронічного стресу в меха­нізмі розвитку ендометріозу та КС, що було доведено в проведених нами попередніх дослідженнях, при лікуванні даної патології ми вважали за необхідне перш за все за­стосувати антистресову терапію [9, 14]. Для жінок із про­явами КС легкого та середнього ступеня тяжкості з ендо­метріозом в анамнезі ми розробили схему лікування без використання менопаузальної гормональної терапії.

Як основний препарат комплексної негормональної те­рапії нами був обраний ноофен (діючою речовиною яко­го є фенібут – фенільна похідна γ-аміномасляної кислоти [ГАМК] та фенілетиламіна), відомий як стабілізатор когні­тивних розладів та антигіпоксант. При цьому ми врахо­вували свій позитивний досвід застосування фенібуту в складі комплексної терапії ендометріозу та КС при ранній менопаузі [14, 16].

Нейрометаболічний механізм дії ноофену забезпечує по­ліпшення процесів насичення нейронів мозку киснем, по­кращує тканинне дихання та накопичення макроергічних з’єднань, що є надзвичайно важливим при станах астеніза­ції за умови хронічного стресу.

Не менш важливим для досліджуваного контингенту жінок є нейромедіаторний механізм дії ноофену, який по­лягає у відновленні балансу між процесами збудження та гальмування у центральній нервовій системі, порушени­ми при різних негативних діях, що визначає повноцінність регуляції емоційної сфери і вегетативних функцій. Мне­мотропний механізм дії препарату, обумовлений результа­том комплексної нейрометаболічної та нейромедіативної дії, полягає у підвищенні розумових здібностей, працездат­ності та показників оперативної пам’яті.

Препарат гармонізує роботу мозку та проявляє комплек­сну дію: ноотропну, м’яку транквілізуючу, активуючу та ве­гетостабілізуючу, зменшує напругу, тривогу, страх, що над­звичайно важливо для жінок із даною патологією.

Враховуючи особливе вираження проявів процесів дезадаптації в жінок із ендометріозом в періоді клімактерію, як додатковий препарат нами був обраний анксіолітик адап­тол, який також знімає внутрішню емоційну напругу, дратів­ливість, послаблює та усуває страх, тривогу і занепокоєння, справляє ноотропний вплив. Адаптол є мембраностабіліза­тором, церебропротектором та адаптогеном завдяки своє­му антиоксидантному ефекту. Це є особливо актуальним у станах, що супроводжуються оксидативним стресом. На фоні ендометріозу в пацієнток мають місце саме такі зміни, які поглиблюються в періоді клімактерію, особливо з роз­витком КС. Адаптол нормалізує баланс активності різних нейромедіаторних систем мозку, які порушуються при КС: холін-, ГАМК-, серотонін- та адренергічну. Має активуючий вплив відносно гальмівного медіатора ГАМК та послаблюю­чий стосовно збуджуючих нейротрансмітерів – норадреналіну та глутамату. Крім заспокійливої, адаптол чинить також ноотропну дію – покращує увагу, розумову працездатність, когнітивні функції, водночас не стимулюючи симптоматику продуктивних психопатологічних розладів. ­

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

З метою перевірки ефективності розробленого комплек­су медикаментозної терапії ми протягом 6 тижнів активно спостерігали за 60 жінками з проявами КС легкого і серед­нього ступеня тяжкості та ендометріозом в анамнезі, які були розподілені на дві групи в залежності від обраної те­рапії. Першій групі жінок призначалась терапія ноофеном 250 мг 3 рази на добу протягом 6 тижнів. Другу групу склали 30 пацієнток, які отримували комплексну терапію, що вклю­чала адаптол 500 мг та ноофен 250 мг (обидва препарати – тричі на добу). Групи були порівнянні за віком, індексом маси тіла та ступенем тяжкості клімактеричних проявів.

Оцінка клінічного стану пацієнток і тяжкості клімактерич­них розладів проводилася за шкалою Menopause Rating Scale (MRS), яка включала визначення ступеня вираженості припливів, скарг з боку серцево-судинної системи, пору­шень сну, болю в суглобах і м’язах, депресивного настрою, фізичного і духовного виснаження, сексуальних проблем до лікування і після отриманої терапії. Рівень тривожності визначали за шкалою Спілберга. Зміну оцінки якості життя жінок на фоні отримуваної терапії визначали з урахуванням показників якості життя жінки за результатами спеціально­го багатофакторного особистісного опитувальника Freiburg Personality Inventory (FPI) [2].

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

В результаті дослідження ми отримали результати, які свід­чили про зворотну динаміку клімактеричних проявів в обох досліджуваних групах. Проте поєднання адаптолу з ноофе­ном дозволило значно раніше спостерігати вираженість по­зитивних змін у пацієнток другої групи, а кінцеві результати спостереження суттєво перевищили аналогічні показники в жінок першої групи дослідження (рис. 1, табл.).

* різниця вірогідна порівняно з групою до лікування, р < 0,05;
** різниця вірогідна порівняно з І групою відповідного тижня лікування, р < 0,05

 

Так, пацієнт­ки другої групи по завершенні терапії відзначали вірогідне покращення сну (з 40,2 ± 5,1 до 23,7 ± 2,9 балів), менше скар­жились на серцебиття (з 50,1 ± 4,7 до 35,2 ± 3,4 балу) в порів­нянні з жінками першої групи (з 42,3 ± 4,9 до 39,2 ± 5,2 та з 52,3 ± 7,1 до 40,2 ± 4,5 балів відповідно, р < 0,05). Зменшення припливів та пітливості було відзначено в обох досліджува­них групах. Так, у першій групі ці показники зменшились з 47,7 ± 5,6 до 30,1 ± 6,3 балу та з 49,0 ± 6,1 до 43,2 ± 5,4 балу відповідно (р > 0,05), у другій – з 49,2 ± 4,7 до 36,9 ± 4,0 балів та з 48,5 ± 4,6 до 39,1 ± 4,1 балу відповідно (р > 0,05).

Поряд з цим ми відмітили значну позитивну динаміку змін психоемоційного стану в пацієнток у результаті про­веденої терапії (рис. 2). Так, до лікування характерним для жінок обох досліджуваних груп був підвищений рівень виснаженості (45,2 ± 2,5 балів в першій групі та 46,3 ± 3,1 балу в другій групі), реактивної тривожності (63,2 ± 5,6 ба­лів в першій групі та 65,3 ± 4,2 балу в другій групі), осо­бистісної тривожності (43,5 ± 2,7 балів в першій групі та 45,4 ± 3,5 балів в другій), а також депресивності (35,3 ± 5,6 і 36,4 ± 3,3 балу відповідно). Підвищення ж рівня іпохондричності було помірним і склало 24,5 ± 1,5 балів в першій групі та 25,2 ± 1,5 балів в другій. Після проведеного курсу лікування відмічалось зменшення тривожності в пацієн­ток обох досліджуваних груп, причому в другій групі воно було більш виражене. Так, у пацієнток цієї групи рівень особистісної тривожності знизився з 45,4 ± 3,5 до 30,2 ± 2,3 балу, реактивної тривожності – з 65,3 ± 4,20 до 30,4 ± 3,2 балу (p < 0,05).

У жінок першої групи дослідження вірогідного зниження особистісної та реактивної тривожності не спостерігалось (рівень знизився з 43,5 ± 2,7 до 42,8 ± 3,1 балу та з 63,2 ± 5,6 до 48,3 ± 5,2 балу відповідно, р > 0,05). Водночас зареєстро­вано вірогідне зменшення рівня виснаженості в жінок дру­гої групи у порівнянні з першою (з 46,3 ± 3,1 до 20,7 ± 3,2 балу та з 45,2 ± 2,5 до 37,1 ± 1,8 балів відповідно, p < 0,05). Помірне зниження депресивності та іпохондричності спо­стерігалося в обох групах дослідження (депресивність: з 35,3 ± 5,6 до 30,1 ± 4,3 балу в першій групі, з 36,4 ± 3,3 до 28,2 ± 2,7 балів – у другій; іпохондричність: з 24,5 ± 1,5 до 22,5 ± 2,3 балу в першій, з 25,2 ± 1,5 до 17,3 ± 2,8 балів у дру­гій групі, р > 0,05) (рис 2).

Рівні особистісної та реактивної тривожності за шкалою Спілберга до лікування були також дещо підвищеними і становили відповідно 43,3 ± 3,7 та 52,3 ± 4,1 балу в пацієн­ток першої групи та 36,8 ± 3,2 і 51,5 ± 6,1 балу – в другій групі дослідження. Після проведеного лікування вірогід­не зменшення згаданих показників нами було відзначено у другій групі спостереження. Так, рівень особистісної тривожності в пацієнток другої групи знизився з 36,8 ± 3,2 до 26,5 ± 3,1 балу (p < 0,05), тоді як у першій групі – з 43,3 ± 3,7 до 38,5 ± 2,9 балів (р > 0,05). Рівень реактивної три­вожності в другій групі дослідження знизився з 51,5 ± 6,1 до 36,7 ± 4,1 балу (p < 0,05), тоді як у першій – з 52,3 ± 4,1 до 41,5 ± 3,9 балів (р > 0,05) (рис. 3).

Нами також був проведений аналіз змін в характеристи­ці загальної якості життя серед пацієнток досліджуваних груп. Так, на початку лікування показники якості життя жінок обох груп спостереження суттєво не відрізнялись між собою, при цьому стандартні бали за шкалами «нейро­тизм», «спонтанна агресивність», «депресивність», «дратів­ливість», «реактивна агресивність», «сором’язливість» та «емоційна лабільність» були практично однаковими і досить високими. Бали за шкалами «товариськість», «врівноваженість» та «екстраверсія – інтроверсія» дещо відрізнялись, але різниця не була суттєвою (рис. 4).

В результаті отримуваної терапії відзначено вірогідне покращення показників у пацієнток обох груп спостереження (табл.). При цьому в жінок другої групи на фоні комплексної терапії позитивні зрушення від­значалися вже протягом перших двох тижнів лікування в порівнянні з групою жінок, які от­римували монотерапію ноофеном. Так, дратів­ливість у жінок другої групи зменшилася з 3,8 ± 0,04 до 3,6 ± 0,11 балу, тоді як у пацієнток першої групи – з 4,6 ± 0,1 до 4,2 ± 0,12 балу. Аг­ресивність у жінок другої групи зменшилася з 3,9 ± 0,1 до 3,2 ± 0,7 балів, у пацієнток першої групи – з 4,3 ± 0,12 до 4,1 ± 0,13 балу. Протягом четвертого тижня лікування вірогідні зміни спостерігались у проявах нейротизму серед пацієнток другої групи в порівнянні з першою (з 5,2 ± 0,8 до 4,1 ± 0,7 балів та з 5,6 ± 0,14 до 4,6 ± 0,10 балу відповідно, p < 0,05). Після 6 тижнів лікування ми отримали позитивні клінічні змі­ни в пацієнток обох досліджуваних груп, про­те зворотна динаміка клінічних проявів була вірогідно швидшою, а ефективність лікування більш вираженою в групі жінок, які застосову­вали комплексну терапію, що включала адап­тол та ноофен.

ВИСНОВОК

Доведена висока клінічна ефективність поєднання препаратів ноофен та адаптол при лікуванні КС легкого та середнього сту­пеня тяжкості в пацієнток із ендометріозом в анамнезі.

Вибрана схема лікування допомагає досить швидко усунути прояви КС у жінок із вищезгаданою патологією, покращити та стабілізувати їхній психологічний профіль, віднови­ти працездатність, підвищити адаптацію та якість життя.

ЛІТЕРАТУРА/REFERENCES

1. Анисимов, В.Н.  Молекулярные и физиологические механизмы старения. – СПб.: Наука. – 2003. – 467 с.

Anisimov, V.N. Molecular and physiological mechanisms of aging. Sankt- Petersburg. Science (2003): 467 p.

2. Бурлака, О.В. Оцінка якості життя як критерій ефективності лікувально- реабілітаційних заходів при порушеннях репродуктивної функції / О.В. Бурлака, В.В. Стеблюк // Вестник физиотерапии и курортологии. – 2012. – Том 18, № 1. – С. 75–79.

Burlaka, O.V., Stebliuk, V.V. “Evaluation of quality of life as a criterion for the efficiency of treatment and rehabilitation measures for reproductive function disorders.” Journal of physiotherapy and health resort 18.1 (2012): 75–9.

3. Бурчинський, С.Г. Старіння мозку та вікова патологія: від фармакології до фармакотерапії / С.Г. Бурчинський // Вісник фармакології. – 2002. – № 1. – С. 12–17.

Burchynskyi, S.G. “Brain aging and age pathology: from pharmacology to pharmacotherapy.” Messenger of Pharmacology 1 (2002): 12–7.

4. Бурчинський, С.Г. Ноотропи як фармакопрофілактичні засоби: нові стратегії, нові можливості / С.Г. Бурчинський // Журнал практичного лікаря. – 2003. – № 1. – С. 63–66.

Burchynskyi, S.G. “Nootropics as pharmacopreventive means: new strategies, new opportunities.” Practitioners Journal 1 (2003): 63–6.

5. Вовк, І.Б. Лікування генітального ендометріозу – від еволюції до революції (огляд літератури) / І.Б. Вовк, В.К. Кондратюк, Г.В. Чубей, Н.Ф. Захаренко // Здоровье женщины. – 2009. – № 4. – С. 40–43.

Vovk, I.B., Kondratiuk, V.K., Chubei, G.V., Zakharenko, N.F.

“Treatment of genital endometriosis – from evolution to revolution (literature review).” Women’s Health 4 (2009): 40–3.

6. Вовк, І.Б. Характеристика гормонального статусу в жінок із ендометріозом / І.Б. Вовк, З.Б. Хоминська, Н.Ф. Захаренко, О.Ф. Трохимович, В.П. Ковбасій // Здоровье женщины. – 2010. – № 10 (56). – С. 162–164.

Vovk, I.B., Homynska, Z.B., Zakharenko, N.F., Trokhymovych, O.F., Kovbasiy, V.P.

“Characteristics of hormonal status in women with endometriosis.” Women’s Health 10.56 (2010): 162–4.

7. Гилятзудинов, И.А., Гилятзудинова, З.Ш. Нейроэндокринная патология в гинекологии и акушерстве: Руководство для врачей. – М.: МЕДпресс-информ. – 2006. – 416 с.

Gilyatzudinov, I.A., Gilyatzudinova, Z.Sh. Neuroendocrine pathology in gynecology and obstetrics: a guideline for physicians. Moscow. MEDpress-inform (2006): 416 p.

8. Захаренко, Н.Ф. Эндометриоз: поиск фармакотерапевтического компромисса / Н.Ф. Захаренко, Н.В. Косей, Л.М. Коломиец // Репродуктивная эндокринология. – 2012. – № 2 (4). – С. 52–56.

Zakharenko, N.F., Kosei, N.V., Kolomiets, L.M.

“Endometriosis: a search for pharm therapy compromise.” Reproductive Endocrinology 2.4 (2012): 52–6.

9. Захаренко, Н.Ф. Роль оксидативного стресу в генезі ендометріозу / Н.Ф. Захаренко, Т.Ф. Татарчук, Н.В. Коваленко // Репродуктивная эндокринология. – 2014. – № 4 (18). – С. 13–16.

Zakharenko, N.F., Tatarchuk, T.F., Kovalenko, N.V.

“The role of oxidative stress in the genesis of endometriosis.” Reproductive Endocrinology 4.18 (2014): 13–6.

10. Захаренко, Н.Ф. Характеристика психологических типов личности при доброкачественных гиперпролиферативных заболеваниях репродуктивной системы женщины / Н.Ф. Захаренко, В.П. Ковбасий, Н.В. Коваленко // Здоровье женщины. – 2010. – № 2 (48). – С. 133–136.

Zakharenko, N.F., Kovbasiy, V.P., Kovalenko, N.V. “Characteristics of psychological personality types in benign hyperproliferative diseases of the female reproductive system.” Women’s Health 2.48 (2010): 133–6.

11. Захаренко, Н.Ф. Клініко-анамнестична характеристика жінок із різними формами ендометріозу / Н.Ф. Захаренко // Педіатрія, акушерство та гінекологія: науково-практичний журн. – 2010. – Т. 72, № 5. – С. 97–104.

Zakharenko, N.F.  “Clinical and anamnestic characteristics of women with different forms of endometriosis.” Pediatrics, Obstetrics and Gynecology: Scientific and Practical Journal 72.5 (2010): 97–104.

12. Коваленко, О.Є. Психофізичні особливості жінок із різними формами ендометріозу / О.Є. Коваленко, Н.Ф. Захаренко // Фітотерапія : Науково-практичний часопис. – 2011. – N 1. – С. 46–49.

Kovalenko, O.E., Zakharenko, N.F. “Psychophysical features of women with various endometriosis forms.” Phytotherapy: Scientific Journal 1 (2011): 46–9.

13. Татарчук, Т.Ф. Удосконалення лікувальної тактики ведення жінок із ендометріозом / Т.Ф. Татарчук, Н.Ф. Захаренко, І.П. Маноляк, В.П. Ковбасій // Репродуктивна ендокринологія. – 2014. – № 4 (18). – С. 24–27.

Tatarchuk, T.F., Zakharenko, N.F., Manoliak, I.P., Kovbasiy, V.P. “Improving medical tactics in women with endometriosis.” Reproductive Endocrinology 4.18 (2014): 24–7.

14. Татарчук, Т.Ф. Особенности проявления климактерического синдрома у женщин с эндометриозом и возможные пути его коррекции / Т.Ф. Татарчук, Н.Ф. Захаренко, И.П. Маноляк, Н.В. Коваленко, В.П. Ковбасий // Науковий журнал МОЗ України. – 2014. – № 2. – С.71–78.

Tatarchuk, T.F., Zakharenko, N.F., Manoliak, I.P., Kovalenko, N.V., Kovbasiy, V.P.

“Features of climacteric syndrome in women with endometriosis and possible ways of its correction.” Scientific journal of the Ministry of Health of Ukraine 2 (2014): 71–8.

15. Татарчук, Т.Ф. Стресс и репродуктивная функция женщины / Т.Ф. Татарчук // Международный эндокринологический журнал. – 2006. – № 3 (5). – С. 2–9.

Tatarchuk, T.F. “Stress and women’s reproductive function.” International Journal of Endocrinology 3.5 (2006): 2–9.

16. Татарчук, Т.Ф. Стресс и инволюция репродуктивной системы женщины / Т.Ф. Татарчук, О.А. Ефименко, Т.Н. Тутченко //Репродуктивное здоровье женщины. – 2007. – № 5 (34). – С. 153–156.

Tatarchuk, T.F., Yefymenko, O.A., Tutchenko, T.N. “Stress and involution of women’s reproductive system.” Reproductive Health of women 5.34 (2007): 153–6.

17. Ancelin, M.L., Ritchie, K. “Lifelong endocrine fluctuations and related cognitive disorders.” Curr Pharm Des 11 (2005): 4229–52.

18. Sherwin, B.B. “Surgical menopause, estrogen, and cognitive function in women: what do the findings tell us?” Ann NY Acad Sci 1052 (2005): 3–10.

19. Soares, C.N. “Menopausal transition and depression: who is at risk and how to treat it?” Expert Rev Neurother 10 (2007): 1285–93.

20. Räikkönen, K., Matthews, K.A., Kuller, L.H. “Depressive symptoms and stressful life events predict metabolic syndrome among middle-aged women: a comparison of World Health Organization, Adult Treatment Panel III, and International Diabetes Foundation definitions.” Diabetes Care 4 (2007): 872–7.

ОСОБЛИВОСТІ ЛІКУВАННЯ КЛІМАКТЕРИЧНОГО СИНДРОМУ В ЖІНОК ІЗ ЕНДОМЕТРІОЗОМ

Н.Ф. Захаренко, д. мед. н., гол. наук. співробітник відділення ендокринної гінекології ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України»

Н.В. Коваленко, лікар акушер-гінеколог гінекологічного відділення Київської міської лікарні № 9

Т.Ф. Татарчук, д. мед. н., професор, член-кор. НАМН України, заст. директора з наукової роботи, зав. відділенням ендокринної гінекології ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України»

Корекція клімактеричних розладів на фоні ендометріозу має певну специфіку, обумовлену тим, що застосування менопаузальної гормональної терапії у даного контингенту жінок є вкрай обмеженим через можливість маніфестації проявів ендометріозу, що вимагає розробки нових схем комплексної негормональної терапії. Зважаючи на особливу роль хронічного стресу в механізмі розвитку ендометріозу та клімактеричного синдрому, автори вважали за необхідне застосувати антистресову терапію при лікуванні даної патології. Для жінок із проявами клімактеричного синдрому легкого та середнього ступеню тяжкості з ендометріозом в анамнезі була розроблена схема лікування без менопаузальної гормональної терапії. Як основний препарат терапії був обраний стабілізатор когнітивних розладів та антигіпоксант ноофен, як додатковий препарат – анксіолітик адаптол.

Протягом 6 тижнів терапію отримували 60 жінок із проявами клімактеричного синдрому легкого і середнього ступеня тяжкості та ендометріозом в анамнезі, які були розподілені на дві групи по 30 жінок: першій групі було призначено монотерапію ноофеном, жінки другої групи отримували комплексну терапію, що включала адаптол та ноофен.

Оцінка клінічного стану пацієнток і тяжкості клімактеричних розладів проводилася за шкалою Menopause Rating Scale (MRS). Рівень тривожності визначали за шкалою Спілберга. Зміну оцінки якості життя жінок на фоні терапії визначали за опитувальником Freiburg Personality Inventory (FPI).

В результаті отримуваної терапії відзначено вірогідне покращення оцінюваних показників у пацієнток обох груп. При цьому в жінок другої групи на фоні комплексної терапії вже протягом перших двох тижнів були виявлені позитивні зрушення в порівнянні з групою жінок, які отримували монотерапію. Таким чином, обрана схема лікування допомагає досить швидко усунути прояви клімактеричного синдрому в жінок із ендометріозом, покращити та стабілізувати їхній психологічний профіль, відновити працездатність, підвищити адаптацію та якість життя.

Ключові слова: клімактеричний синдром, ендометріоз, антистресова терапія, ноофен, адаптол.

ОСОБЕННОСТИ ЛЕЧЕНИЯ КЛИМАКТЕРИЧЕСКОГО СИНДРОМА У ЖЕНЩИН С ЭНДОМЕТРИОЗОМ

Н.Ф. Захаренко, д. мед. н., глав. науч. сотрудник отделения эндокринной гинекологии ГУ «Институт педиатрии, акушерства и гинекологии НАМН Украины»

Н.В. Коваленко, врач акушер-гинеколог гинекологического отделения Киевской городской больницы № 9

Т.Ф. Татарчук, д. мед. н., профессор, член-корр. НАМН Украины, зам. директора по научной работе, зав. отделением эндокринной гинекологии ГУ «Институт педиатрии, акушерства и гинекологии НАМН Украины»

Коррекция климактерических расстройств на фоне эндометриоза имеет определенную специфику, обусловленную тем, что применение менопаузальной гормональной терапии у данного контингента женщин крайне ограничено из-за возможности манифестации проявлений эндометриоза, что требует разработки новых схем комплексной негормональной терапии. Учитывая особую роль хронического стресса в механизме развития эндометриоза и климактерического синдрома, авторы исследования сочли необходимым применить антистрессовую терапию при лечении данной патологии. Для женщин с проявлениями климактерического синдрома легкой и средней степени тяжести с эндометриозом в анамнезе была разработана схема лечения без менопаузальной гормональной терапии. В качестве основного препарата терапии был выбран стабилизатор когнитивных расстройств и антигипоксант ноофен, в качестве дополнительного препарата – анксиолитик адаптол.

В течение 6 недель лечение получали 60 женщин с проявлениями климактерического синдрома легкой и средней степени тяжести и эндометриозом в анамнезе, которые были разделены на две группы по 30 женщин: первой группе была назначена монотерапия ноофеном, женщины второй группы получали комплексную терапию, включавшую адаптол и ноофен.

Оценка клинического состояния пациенток и тяжести климактерических расстройств проводилась по шкале Menopause Rating Scale (MRS). Уровень тревожности определяли по шкале Спилберга. Изменение оценки качества жизни на фоне терапии определялось по опроснику Freiburg Personality Inventory (FPI).

В результате получаемой терапии отмечено достоверное улучшение оцениваемых показателей у пациенток обеих групп. При этом у женщин второй группы на фоне комплексной терапии уже в течение первых двух недель были обнаружены положительные сдвиги по сравнению с группой женщин, которые получали монотерапию. Таким образом, выбранная схема лечения помогает достаточно быстро устранить проявления климактерического синдрома у женщин с эндометриозом, улучшить и стабилизировать их психологический профиль, восстановить работоспособность, повысить адаптацию и качество жизни.

Ключевые слова: климактерический синдром, эндометриоз, антистрессовая терапия, ноофен, адаптол.

FEATURES OF MENOPAUSAL SYNDROME TREATMENT IN WOMEN WITH ENDOMETRIOSIS

N.F. Zakharenko, MD, chief researcher at the Endocrine Gynecology Department, SI “Institute of Pediatrics, Obstetrics and Gynecology of the NAMS of Ukraine”

N.V. Kovalenko, obstetrician-gynecologist of the Gynecological Department, Kyiv City Hospital number 9

T.F. Tatarchuk, MD, professor, corresponding member of NAMS of Ukraine, deputy director for research work, Chief of the Endocrine Gynecology Department, SI “Institute of Pediatrics, Obstetrics and Gynecology of the NAMS of Ukraine”

Correction of menopausal disorders on the endometriosis background has certain specificity, due to the fact that the menopausal hormone therapy in this group of women is extremely limited because of the possible endometriosis manifestations, which requires the development of new integrated scheme of nonhormonal therapy. Given the major impact of chronic stress in the mechanism of the endometriosis development and menopausal syndrome, authors found it necessary to use the anti-stress therapy for the treatment of this pathology. Authors had developed a treatment regimen without menopausal hormone therapy for women with mild to moderate climacteric syndrome and with history of endometriosis. Noofen was selected like the main drug as a stabilizer cognitive disorders and antihypoxant , as additional drug was used anxiolytic adaptol.

60 women with climacteric syndrome of mild to moderate severity and with history of endometriosis received treatment during the 6 weeks, which were divided into two groups of 30 women: the first group received monotherapy with noofen, women in the second group received the combined therapy that included adaptol and noofen.

Evaluation of the clinical status of patients and severity of menopausal disorders was conducted on a Menopause Rating Scale (MRS). The level of anxiety was measured on a Spielberg scale. Changing the assessment of life quality during therapy was determined by questionnaire Freiburg Personality Inventory (FPI).

The therapy result showed a significant improvement in the evaluated parameters in patients of both groups. In second group of women already in the first two weeks after complex therapy the improvements were found in comparison with the group receiving monotherapy. Thus, the chosen regimen helps to quickly eliminate the climacteric syndrome in women with endometriosis, improve and stabilize their psychological profile, recover, improve and adapt the quality of life.

Keywords: menopause, endometriosis, anti-stress therapy, noofen, adaptol.